«Пам’ятаєш жебраків влітку на Приморці? От росіяни і є моральними жебраками». Бердянець про «Дєнь росії» в місті.

Очевидно, що 12 червня – то більше не про саме “свято”, а про нав`язливу пропаганду. Особливо на окупованих територіях. І навіть на третьому році окупації міста в росіян не виходить змінити ставлення до цієї дати у бердянців.

На вулицях додалося красно-біло-червоних кольорів, людей в брендованих футболках і нарочитих мелодій з динаміків з умовною “калінкою-малінкою”. А ось посмішок корінних бердянців як не було, так і немає. “День росії” – це те, що напрягає, а не викликає бажання щось там святкувати.

Будь-яке подібне “свято з підтекстом” – то просто вихідний. Причому не такий, як умовні субота-неділя. А такий, коли ти просто не хочеш виходити на вулицю або шукаєш місце, де до вас не будуть нав`язуватись з роздачою російських прапорців, “колорадських” стрічок і решти хламу, що символізую війну і вбивства. Повір, 90 відсотків людей тут думають саме так, – ділиться з “Бердянськ 24” підписник з окупованого міста.

З усіх сторін сьогодні бердянцям намагаються всучити атрибутику з кольорами окупантів. Щоб не було проблем беруть. Але несуть до домашнього смітника. Фото: “Бердянськ 24”

Чоловік впевнений, що немає настрою і в окупантів з колаборантам. Ті б також в цей день воліли б залишатися вдома. Але треба створювати картинку “свята”.

В такі дати або на вибори в Бердянську вічно щось трапляється. Мені здається, що “колобкам” також хотілося б просто посидіти дома, не світитися, не користуватися автівками в таких день.

Так, я думаю, вони ще впевнені, що “росія навсєгда”. Але при цьому розуміють, що нічого не здатні зробити з настроєм і Бердянська, і бердянців. Атмосфери немає, радості немає, туристи не їдуть, пляжі порожні. Це не той Бердянськ і морально він ніколи російським не буде, – продовжує співрозмовник.

І наостанок ділиться історією, яка сталася рік тому.

Знаєш, тут же більшість нових “бердянців”, які навіть словосполучення “День России” без помилок і написати не зможуть. Троє таких минулого року лазили по Приморці, голосно розмовляли, сміялися, до людей чіплялися: “как вам теперь в росии”, “как праздник”, “где настроение”…

Видно було, як людей напружувала така увага. Кивають, кажуть, що все добре. А на обличчях – втома. Саме втома від таких, з ким поки що доводиться поруч знаходитись…

Пам`ятаєш цих жебраків влітку на Приморці? От такі самі відчуття від усіх цих тошнотів, які лізуть за своїм “рускім міром” в душу. Хоча, росіяни і є самими натуральними моральними жебраками.