Робота в Китаї, окупація та книжка, натхненна бабусею: шлях бердянки Карини Артухевич

Китайська мрія

До 2020 року життя Карини нагадувало ідеальну картинку: робота викладачкою англійської в школах Шанхая та Шенженя, подорожі Азією та стабільна кар’єра. На китайський Новий рік вона поїхала додому на два тижні. Тоді світ вперше почув слово «пандемія», а Бердянськ був мирним українським містом. 

ЇЇ канікули затягнулися на роки, бо Китай закрився на карантин. Дівчина весь цей час мала залишатися в рідному Бердянську. Через два роки почалась повномасштабна війна, окупація і особисте горе – померла її бабуся. 

Тепер замість успішної викладацької роботи, Карині доводилось жити в окупації. Дівчина згадує, що до кінця березня взагалі не виходила з дома через страх і відсутність відчуття безпеки. Пізніше, вона зустріла хлопця з Маріуполя, з яким вони шукали можливість виїхати з окупації.

«Окрім цього я допомагала цьому хлопцю шукати ліки для його бабусі. Вже через кілька днів він знайшов ліки в одній із церков та виїхав з окупації. Одразу виїхала і я, бо залишатися там далі було неможливо», – згадує Карина.

Літературний старт

Адаптація в Німеччині почалася з чергової травми. На початку вересня Карина невдало впала і зламала стопу – шість кісток одночасно. Пів року нерухомості стали вирішальними. Поки нога заживала, вона почала писати. Не маючи змоги викладати англійську офлайн через бюрократію, Карина спрямувала всю енергію в тексти.

Її перша книга «Басня про троянду», народилася з дивного випадку: фіолетова троянда у вазі стояла і не в’яла місяць. Карина побачила в цьому знак від померлої бабусі. 

«Це басня про реінкарнацію, про те, що смерть – це лише зміна форми. Мені бабуся досі сниться як жива. Психіатр каже, що це такий механізм адаптації, і мені він допомагає не сумувати, а відчувати, що вона поруч», – ділиться авторка.

Карина сама створювала ілюстрації до книги за допомогою штучного інтелекту. Це виявилося складним завданням: ШІ відмовлявся малювати птахів або потрібну атмосферу, тому вона витратила місяці на те, щоб навчити програму бачити світ її очима.

Зараз Карина працює вже над третьою книгою. Її друга робота – сатирична проза про німецький менталітет. Надихнувшись надмірною ввічливістю місцевих, яка часто приховує реальні думки, вона придумала історію про магічний брецель.

«Там є чарівна сіль: хто з’їсть цей брецель, той не може брехати. У Німеччині люди часто прибрехують, щоб бути ввічливими. І от коли герої нарешті з’їли цей хліб і сказали правду – вони вперше посварилися. Але це була чесна сварка, після якої починається справжнє життя», – каже Карина.

Дівчина пише книги англійською мовою і видає на Амазоні. Їх можна замовити в Україну на сайті лише через посередника.

Мрії про повернення

Сьогодні Карина Артухевич викладає англійську онлайн, здебільшого для українських айтівців та студентів. Вона вчить німецьку, звикає до місцевого ритму, але серце залишається розірваним між минулим у Шанхаї та майбутнім деокупованим Бердянськом.

«Я повертаюся додому щоночі у снах. Якщо Бердянськ звільнять, я обов’язково туди поїду. Поки я тут, я пишу. Це мої ліки, мій антидепресант і мій спосіб розповісти світу про те, через що ми пройшли».