Як десятирічна дівчинка з Бердянська зберегла мрію про свободу у щоденнику

Десятирічна Таня з Бердянська вела щоденник, який став свідком її життя під час війни. В умовах окупації дівчинка документувала страхи, надії та мрії про свободу.

Таня почала вести щоденник з першого дня окупації. Вона детально описувала, як її родина намагалася вижити – шукали їжу, хвилювались через сирени, вели таємні розмови про майбутнє України. В одному з перших записів вона написала:

«Мені страшно. Але мама каже, що ми сильні і переживемо це. Я хочу їй вірити».

Записувати свої почуття та емоції в щоденник дівчинку надихнула Анна Франк. Вона під час Другої світової війни переховувалася разом із родиною у схованці в Амстердамі і також використовувала записник як спосіб зберегти людяність у нелюдських умовах. Її записи стали свідченням історії, яку світ не має забути.

Коли не вистачало слів, Таня малювала

У найтяжчі дні Таня прикрашала сторінки щоденника малюнками. Тут і квіти, і сонце, їхній будинок та рідна вулиця в місті. Її записи передавали не лише біль, але й надію.

Ілюстративне зображення. Дитячий малюнок в щоденнику. (зображення згенеровано редакцією BRD24 за допомоги ChatGPT)

«Мені хочеться вірити, що коли-небудь наше місто звільнять і все буде як раніше» – написала вона через місяць після початку окупації.

Ми обов’язково повернемося

Коли родині Тані вдалося втекти з окупації, вона, окрім найнеобхідніших речей, взяла також свій щоденник.

«Це не просто записи, це пам’ять про те, як ми боролися і не зламалися» – каже дівчинка.

Історія Анни Франк закінчилася трагічно, але її записник став вічним символом боротьби за свободу та людську гідність. Щоденник Тані з Бердянська продовжує писатися. І ця історія, як сподівається дівчинка, матиме щасливий фінал: