Повномасштабне вторгнення Станіслав зустрів у селі Широкине. Налякана дружина змогла додзвонитися до чоловіка дівчина лише в обід. Стас сказав їй поки залишатися в місті.
«У мене була така паніка, я схопила дитину, почала збирати речі. Та він сказав поки сидіти на місці, бо не знає, що буде коїтися на дорогах. І десь я з ним ще мала зв'язок буквально три дні», – згадала Марина.
За півтора тижня чоловік зізнався дружині, що перебуває в Маріуполі, після цього зв’язок перервався.
«Я взагалі не знала, що з ним коїться, але якась жінка, мабуть, дружина його побратима, мені подзвонила та повідомила, що він живий, здоровий, просто у них немає зв'язку. Потім він вийшов на зв'язок десь через тиждень-два. Сказав, що у нього все добре. Він мені ніколи не зізнавався, що йому погано, тяжко. Майже щоразу питав як ми, де, що. Сказав, щоб я збирала речі, забирала малого та намагалася виїхати з Бердянська, бо він не знає, що буде далі коїтися», – розповіла дружина полоненого.
Наприкінці березня 2022 року Марина з дитиною виїхали з Бердянська. Вона згадала як це було.
«Він (чоловік – ред.) мені сказав з його речей нічого не брати, видалити всі фото, які пов'язані з ним, з воїнською службою. Ви навіть не уявляєте, який ми страх пережили за ці 9 годин, поки доїхали з Бердянська до Запоріжжя. Але, слава Богу, нас їхала ціла маршрутка жінок з дітьми, то ні телефон, ні сумки, нічого не перевіряли. Це було дуже важко, дуже страшно», – наголосила бердянка.
«Живий, здоровий, чекає обмінів»
Вона розповіла, що зв’язок з чоловіком хоч і нестабільний, але був до 12 квітня. Того самого дня, коли Станіслав вийшов у полон.
«Я у нього завжди питала, що в тебе коїться, де ти знаходишся, але він мені (відповідав – ред.): «все добре, все нормально, скоро все закінчиться, ми будемо разом, не переймайся». Але потім від звільнених побратимів дізналася, що в нього було поранення та він знаходився в шпиталі на заводі Ілліча. 12 квітня о 6 вечора він мені востаннє подзвонив, але в мене з телефоном були деякі проблеми, я пропустила цей важливий зв'язок», – зізналася дівчина.
Що чоловік в полоні Марина дізналася від національного інформаційного бюро. Першу звістку про те, що Стас живий Марина отримала в серпні 2022 року.
«Отримала від нього листа. Написано «Живий, здоровий». Дуже сумує та сподівається на скору зустріч. А потім десь у грудні 2022 року зі мною зв'язався хлопець, якого обміняли в грудні. Він сидів з моїм чоловіком в одній камері, вони були в Волгоградській області. Сказав, що він живий, здоровий, чекає обмінів, не падає духом, сподівається на скору зустріч, на обмін», – поділилася Марина.
Востаннє інформацію про чоловіка дівчина отримувала у квітні 2023 року, тоді його етапували до Володимирської області. Звільнений з полону боєць передав Марині звісточку від Станіслава.
«Він живий і здоровий, постійно розповідає про сина», – розповіла бердянка.
Вона повідомила, що багато побратимів її чоловіка знаходиться саме на території РФ. Марина розповіла, що Станіслава спочатку утримували в Оленівці, потім перевезли до Таганрога, далі до Волгоградської області, а зараз він перебуває у Володимирській. Бердянка поділилася, що розповідали про полон звільнені побратими чоловіка.
«Їх дуже сильно били, постійно водили на допити. У мене чоловік, наскільки мені відомо, втратив приблизно 20 кілограмів за 9 місяців перебування в полоні. Він вже в полоні два роки. Годують їх дуже жахливо. Розповідали, що давали кусок хліба з гарячою водою, з кип’ятком, одну картоплинку. Один стакан води на 5 осіб – це на цілий день. Але вони тримаються заради нас», – наголосила Марина.
Вона повідомила, що з 501 окремого батальйону морської піхоти за майже два роки обміняли лише 23 особи. В полоні залишається 254 бійці.
Син чекає тата на день народження
У Марини та Станіслава є восьмирічний син, який постійно згадує тата і чекає його «у відпустку».
«У нього є однокласники, батьки яких також захищають нашу країну. Він іноді приходить до мене, плаче, каже, чому їхні батьки приїжджають, а до мене не приїжджає. Але він не знає, що його тато знаходиться в полоні. Він думає, що у нього тато на роботі. Я йому постійно кажу, що тато незабаром повернеться. Він вже два своїх дні народження зустрічав без тата. Зранку просинається і каже: «сьогодні в мене свято, сьогодні тато обов’язково приїде». Бо тато завжди й подарунки (дарував – ред.), і намагався вирватися, приїхати на день народження, це дуже важливе для нього свято. Він (син – ред.) дуже сумує. Мені дуже тяжко завжди йому казати, що тато скоро повернеться, але я сама не знаю, коли тато повернеться. Дуже сумую», – поділилася Марина.
