Творчість як рівновага для душі. Історія капітанки поліції з Бердянська Анастасії Куси

Переважну частину життя Анастасія прожила у Бердянську. Тікаючи від окупації, жінка залишила в рідному місті дитячі спогади, фотографії та вишиті власноруч картини. Війна перекреслила всі плани та мрії на майбутнє. Про те, як Анастасія загоює біль творчістю «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу Нацполіції Запорізької області.

Після окупації Бердянська жінка переїхала до Запоріжжя, де їй довелося адаптуватися до нового підрозділу. Це і щоденні виклики прифронтового регіону загартували її характер, але в душі залишився глибокий біль. В боротьбі з ним допомагає лише творчість.

В колекції оперативниці понад 10 вишитих українських сорочок різних часів. Та цього року до Всесвітнього дня вишиванки Анастасія власноруч викроїла та зшила автентичне вбрання. За зразок обрала запорізьку вишиту сорочку, авторка якої Єфросінія Опанасенко. Оригінал цієї сорочки виконаної у техніці «білим по білому» і досі зберігається у запорізькому обласному художньому музеї. Експонат має ексклюзивну деталь – квітку, вишиту темнішими нитками. За світлинами майстерні «Мокоша» Анастасія відтворила на лляному полотні унікальні візерунки для себе.

Кожен стібок – маленький спогад про дім, кожна лінія – молитва за мирне небо над Україною. У вишитій сорочці – надія на повернення додому, віра в перемогу та любов до української землі.

Читайте також

«Щасливе майбутнє в образі щасливих людей». Інтерв’ю з бердянським художником Віталієм Пікою