Слова, які нас змінили. Як війна та окупація трансформували мову бердянців – опитування 

Мова – це живий організм, який найшвидше реагує на зміни в нашому житті. Те, як ми говоримо, тепер визначає, хто ми є і на чиєму боці стоїмо.

Переглядаючи відповіді бердянців, чітко видно кілька основних пластів нових сенсів.

Лють і презирство

Бердянці не добирають слів, коли йдеться про загарбників. Слова, які раніше вважалися неприйнятними в публічному просторі, тепер стали загальновживаними та зрозумілими кожному. Це спосіб висловити той рівень огиди, який неможливо описати літературною мовою.

• «Орки» – ці епітети стали найбільш вживаними для означення окупантів. Вони показують справжнє обличчя ворога, підкреслюючи його варварську сутність та відсутність людських цінностей.
• «Ждуни» – цей термін, згаданий одним із коментаторів у Facebook (хоч і в провокативному контексті), на жаль, став частиною реальності. Він описує тих, хто чекав на «руський мир». І хоча автор коментаря намагається перекрутити зміст, для більшості бердянців «ждуни» – це ті, хто приніс війну в їхній дім.
• «Весь лексикон матерних слів» – як зазначила одна  з бердянок, тепер вся нецензурна лексика бердянців спрямована виключно в один бік. Адже, як влучно додав інший коментатор: «Ми і без світла бачимо, що ви п***».
• «Руский военный корабль иди на ***» – ця фраза стала справжнім символом українського спротиву. Її поява в коментарях, навіть у завуальованому вигляді, свідчить про те, що дух бердянців не зламано.

Біль і страх окупації

Інший бік мовних змін – це слова, які відображають щоденну небезпеку та нові реалії життя в окупації. Ці терміни описують ситуації, з якими бердянці ніколи раніше не стикалися.

• «Заберуть на підвал» – ця коротка фраза, згадана бердянкою, містить у собі весь жах окупаційного режиму. Вона означає незаконне затримання, тортури та невідомість. Це словосполучення стало синонімом безправ’я та постійного страху за власне життя та життя близьких.
• «Переміщена особа» – сухий бюрократичний термін, який тепер описує долю сотень тисяч людей. В коментарі хтось з іронією зауважує: «Я не місцевий, я – переміщена особа», підкреслюючи абсурдність ситуації, коли людина стає чужою у власній країні.

Огида і внутрішній спротив

Є слова, які описують не зовнішню небезпеку, а внутрішній стан людини, яка змушена спостерігати за тим, що відбувається навколо.

• «Мерзко», «огидно», «гидко», «мерзенно» – одна з коментаторок помітила цікаву тенденцію: слова, які раніше були в пасивному словнику, тепер стали активними. Це описує почуття, які викликає окупаційна влада, їхня пропаганда та їхні дії. Це внутрішня відмова приймати цю нову реальність.

Повернення до коріння

Можливо, найцікавіший пласт – це використання мови як інструменту ідентифікації та спротиву. Це коли бердянці, багато з яких раніше спілкувалися російською, свідомо переходять на українську, або використовують специфічні діалектизми, щоб підкреслити свою приналежність до України.

• «Орки, понаїхАли, повиїхАли» – це коментар від користувачки, яка дуже влучно використовує українську мову з характерними наголосами. Вона додає ще ряд слів: «фист», «ватра», «стодоля». Це не типові слова для нашого регіону, але їх вживання є потужним мовним актом. Це спроба відмежуватися від «руського миру», повернутися до коріння і показати, що Бердянськ – це Україна.

Що ще з’явилося в нашому лексиконі?

Окрім слів, згаданих у коментарях, ми, як мешканці України, що живуть у стані війни, додаємо й свої спостереження. Наш словник поповнився термінами, які стали побутовими:

• «Приліт» – ці слова тепер означають загрозу. Вони описують траєкторію ворожих ракет та снарядів.
• «Бавовна» – це слово-символ. Воно народилося з помилки пропагандистів, але стало улюбленим синонімом для вдалих ударів по окупантах. Кожна «бавовна» – це привід для радості та віри в перемогу.
• «Мопед» – тепер це не транспортний засіб, а звук дрона-камікадзе, від якого хочеться сховатися за двома стінами.
• «Задонатити на помсту» – це дієслово, яке стало нашою національною терапією. Коли злість трансформується в конкретну цифру на зборі для ЗСУ.

Ми обов’язково повернемося до звичних курортних слів, будемо знову обговорювати звичайні побутові справи. Але ці воєнні слова назавжди залишаться в нашій пам’яті як нагадування про ціну, яку ми платимо за право називатися українцями.