Чи маємо ми право жити далі, якщо наші батьки залишилися там? Як витримати безсилля, коли з близькими щось відбувається, а ти за тисячі кілометрів? «Я повинна була зробити більше» — звідки береться ця провина? Що робити із образою на батьків, які не захотіли виїхати? Як залишатися близькими, коли ти не можеш бути поруч?
У 18 епізоді «ВПОшуках дому» говоримо про одну з найскладніших і найболючіших тем для переселенців — життя далеко від батьків, які залишилися в окупації. Анна Жук разом із психологинею Оксаною Панкратовою розбирають провину, безсилля, страх і образу, які виникають, коли дуже хочеться захистити найближчих, але неможливо контролювати їхні рішення та безпеку. І шукають межу між любов’ю, турботою та відповідальністю за те, що насправді не залежить від нас.
Подкаст «Голос Бердянська: Подолання інформаційних блокад» можна слухати на Apple Podcasts,Spotify podcast, Youtube podcast
- 00:00 — «Я пропускаю життя своїх батьків»: повідомлення від глядачів
- 01:13 — Сум, провина і безсилля, з якими доводиться жити роками
- 02:15 — «Я їх не кинула»: чому виїзд не означає покинути батьків
- 03:38 — Чому дорослим батькам іноді важче залишити дім, ніж здається
- 05:44 — Де закінчується турбота і починається відповідальність за вибір батьків
- 07:26 — «Я повинна була зробити більше»: звідки береться ця провина
- 10:27 — «Сепарація навпаки»: коли дітям важко прийняти вибір батьків
- 11:50 — «Ви мене кинули»: що робити, якщо батьки говорять так
- 13:10 — «Я злюсь, бо вони не виїхали»: як проживати образу на батьків
- 15:13 — Як отримувати потрібну підтримку, не звинувачуючи тих, хто залишився
- 15:50 — Турбота чи відповідальність: що насправді залежить від тебе
- 21:01 — Чому питання «чого ваші батьки не виїхали?» так боляче ранить ВПО
- 22:50 — Сум за рідними не минає: як навчитися з ним жити
- 24:00 — Що ми можемо зробити, щоб не втратити близькість на відстані
Love 
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS