Як знайти життєвий баланс і не втратити себе?

Цей матеріал – частина проєкту «Психо.Логічно», що підтримує переселенців з Бердянська та тих, хто залишився в окупації. Життя часто нагадує жонглювання: сім’я, робота, друзі, хобі. Іноді здається, що неможливо втримати все одразу й не втратити щось важливе. Коучка Вікторія Кравчук пояснює, чому не варто прагнути ідеального балансу, як працює чергування, і як зробити своє «колесо життя» гармонійним.

Баланс не означає рівність у всьому. Йдеться не про те, щоб кожній сфері життя приділяти рівно 12,5% уваги. Мовляв: робота, стосунки, здоров’я, друзі, творчість, побут, розвиток і відпочинок мають отримувати однаково. У реальності це не працює, бо життя не таблиця Excel, а динамічний процес. І в різні періоди фокус природно зміщується.

Сьогодні ми більше для родини, бо дитина захворіла, бо у партнера складний період. Завтра для роботи, бо важливий дедлайн або новий старт. Післязавтра для себе, бо хочеться тиші, прогулянки, читання, повернення до тіла. І це нормально, головне, робити це свідомо, а не за інерцією чи з почуття провини.

Інструмент, який допомагає усвідомити баланс – це колесо життя. Коучка Вікторія радить спочатку виділити 6–8 сфер, які справді мають значення саме для тебе. Це можуть бути здоров’я, робота, гроші, близькі, особисті стосунки, саморозвиток, відпочинок, творчість, духовність. Далі варто оцінити кожну за 10-бальною шкалою: наскільки ви задоволені цією сферою зараз. А потім подивитися, що просіло, що відчувається виснаженим або занедбаним.

І саме туди, у просілу сферу м’яко скерувати свою увагу. Не обов’язково все кидати й бігти. Часто достатньо зробити маленький крок: піти на прогулянку, домовитися про зустріч, запланувати аналізи, записатися на консультацію, прочитати кілька сторінок. Навіть мінімум турботи повертає відчуття опори й керування життям.

Бо ідея не в тому, щоб усе було рівно. Іноді щось потребує 80% твого ресурсу, наприклад, важливий проєкт, переїзд або період лікування. А решта тимчасово відходить на другий план. Але якщо це рішення свідоме, а не продиктоване страхом чи відчуттям провини, це вже і є внутрішній баланс.

Провина часто виникає, коли ми починаємо себе порівнювати. З кимось, хто, здається, встигає все: і працює, і тренується, і дітей водить, і вечорами читає. Але правда в тому, що ніхто не тримає всі сфери на максимумі одночасно. Усі обирають пріоритети, просто не всі про це говорять.

У моменти, коли фокус зосереджений на чомусь одному, наприклад, перед іспитами чи під час запуску нового проєкту, важливо не забувати про базові потреби. Сон, харчування, спілкування, рух – це не «опція», а основа стабільності. Якщо ігнорувати тіло й емоції надто довго, вони обов’язково нагадають про себе через виснаження, апатію або тривожність.

Фокус – це добре. Але коли він триває надто довго, життя втрачає обʼєм. Починає здаватися, що за межами одного завдання нічого немає. Тому так важливо час від часу змінювати ракурс, перемикатися, додавати фарб і повітря.

Щоб утримувати здоровий баланс, Вікторія радить регулярно повертатися до «колеса життя» – переглядати, як почуваються різні сфери, чи не потребує якась із них підживлення. Це не про контроль, а про чутливість до себе. Життя змінюється і наші пріоритети теж. Гнучкість важливіша за стабільність.

Мета не в тому, щоб одного разу ідеально все розписати і тримати цю систему вічно. Мета – жити свідомо, змінюючись разом із обставинами. Не ідеально, а по-справжньому і з увагою до себе.

Бо баланс – це не про контроль, а про вміння час від часу зупинятися і перевіряти, як обертається твоє колесо життя.

Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів