Які новорічні традиції бердянці зберігають у своїх родинах – опитування 

Жива ялинка і старі прикраси

Для багатьох святковий настрій починається з ялинки. Бердянка пише:

«У нас завжди тільки жива ялинка. Максимум кілька гілок у вазі, як було у мами й бабусі».

Прикрашають її старими іграшками з дитинства – трохи потерті, але найтепліші. І є одна традиція, яку згадували багато хто:

«Ми кладемо під ялинку пакет із цукерками для кожного. Неважливо, скільки кому років – солодке мають отримати всі».

Дехто ставить у фруктову миску додаткову мандаринку:

«Для тих, кого чекаємо додому».

Мандаринки, запах свята і смак дитинства

Мандарини – окремий символ. Їх запах для багатьох стає першим знаком, що наближаються свята. У деяких родинах велику миску з мандаринами ставлять на стіл 31 грудня:

«Щоб рік був солодким і легким»– зізнаються місцеві. 

Тепло родини і вдячність

Роки війни змінили святкування – вони стали тихішими й глибшими. Бердянці часто кажуть:

«Наша головна традиція – просто зібратися разом і подякувати за те, що ми є один в одного».

Дехто зізнається з болем:

«Наші традиції залишилися вдома».

Та навіть ті традиції, що неможливо забрати з собою, живуть у дрібницях – у тому, як накривають стіл, як запалюють свічку на вікні, як щороку роблять сімейне фото біля ялинки, де б не були:

«Ми фотографуємося щороку 31 грудня. Інше місто, інша квартира, але фото завжди є. Так легше вірити, що життя триває».

Рибні страви як частина традиції 

Одна бердянка, яка нині проживає у Львові називає свою традицію дивною, але її вони з родиною дотримуються щороку. Готують багато рибних страв. Після окупації міста ця традиція не зникла. 

«Нам пощастило мати в Одесі друзів, які перед Різдвом надсилають рибу – сиру, в`ялену, сушену. І з цієї риби ми готуємо страви, сушену рибу гриземо під новорічні фільми замість насіння. Не знаю, але саме ці моменти для мене найтепліші. Так я відчуваю себе бердянкою».

Бабусин медівник 

Ще одна тепла традиція – пекти святкові пряники. Бердянка каже, що це був особливий ритуал в її родині. Медівник пекли за бабусиним рецептом, який вона берегла в таємниці до глибокої старості. А потім передала своїй доньці і тепер та випікає його перед Різдвом зі своїми доньками. Під час цього процесу завжди згадують своїх предків та їхні традиції, багато розмовляють та сміються. Це дає відчуття єдності. 

«А першого січня ми беремо медівник з чаєм та йдемо на терасу. Це частина традиції – ми віримо, що так наш рік почнеться з чистих думок».

Зустріч з морем 

Ця традиція найболючіша, бо нині неможлива. Бердянець поділився, що щороку першого січня ходив до моря, бо хотів зустріти рік біля води. 

«Я вірив, що як рік зустрінеш – так його і проведеш. І завжди йшов до моря, бо хотів біля нього прожити все життя. Зараз мені дуже не вистачає цієї традиції. Планую цього року поїхати до друзів в Миколаїв, піти до моря і хоч трошки доторкнутися до тієї традиції. А ще загадати бажання, аби колись знову святкувати Різдво вдома, в Бердянську».