Символічно, що саме при росіянах меморіал «Невідомому воїну» на старому кладовищі Бердянська почав швидко втрачати презентабельний зовнішній вигляд. І при останньому штормі пам’ятник просто не витримав. Плитка з лицьової сторони осипалася. Причому, як раз за тиждень до того, як окупанти запланували тут провести черговий пропагандистський перформанс.
Пошкодження не глобальні, лише кілька гранітних плиток, але ж цим потрібно займатися. І ось коли постало питання: відремонтувати об’єкт чи просто голосніше покричати, що «нє забудєм подвіг дєдов, фашизм нє пройдєт» - російські гастролери спільно з колаборантами прогнозовано обрали другий варіант.
Причому до «свята» не прибрали навіть сміття. Залишки поваленої плитки просто склали біля постаменту, і вони стали головною лінією пропагандиських сюжетів. Весь пафос і слова про високі матерії з красномовною ілюстрацією справжнього ставлення…
На подію прийшли колаборанти, афганці, радянські офіцери, нагнали «патріотичну» молодь. І, уявляєте, нікого з присутніх жодним чином не давила ця історія, яка просто кидається в очі.
І в цьому справжнє ставлення рашистів до подвигу батьків, дідів, прадідів. В тому, що переможці існують в злиднях і рівень їх життя в десятки разів гірше, ніж у переможених. В тому, що покричати «можем павтаріть» і випити за це – та хоч кожен день, а от безпосередня увага до ветеранів – раз на рік в кращому випадку. В тому, що навіть знакові для «високодуховних» росіян місця виглядають як смітник, а у «бездуховній Україні» за ними доглядали.
