У соціальних мережах ми запитали: «Яке слово найкраще описує ваші почуття до рідного міста сьогодні?» Реакції були різні — від туги і болю до надії та віри у повернення.
«Біль», «сум», «туга» стали найпоширенішими відповідями. Але були й коментарі, сповнені світлих спогадів про життя до війни.
Бердянка Наталя Жаркова написала:
«Ми тоді й не уявляли, що то було щастя! Наші комарі, наші медузи, наша трава на березі, неасфальтовані вулиці – все це і було щастям. А тепер його немає…».
Інші користувачі згадували море, рибалку, дитинство.
«Моє море… сум і біль» – написала одна з коментаторок.
Дім – це слово, яке часто звучало у відповідях.
«Мій дім – це Бердянськ», «Шлях до дому», «Дім і рідні» – такі слова писали люди, згадуючи про своє рідне місто.
Багато хто акцентував на важливості пам’ятати про свої корені та вірити у повернення.
«Все буде Україна. Бердянськ – це Україна» – коментували люди, підтримуючи один одного у соціальних мережах.
Не всі емоції були сповнені лише тепла. Деякі коментарі показали розчарування та гнів. «Біль і гнів», «Страждання, страх за людей там», «Безнадія» – такі слова теж з’являлися в обговореннях. Багато хто висловлював сум через втрачений затишок.
«Те, що зробили з містом посіпаки окупантів, окрім слова «прірва», нічим не описати» – поділився інший коментатор.
Попри гіркоту втрат і тугу за домівкою, бердянці не втрачають надії. Їхні коментарі свідчать про віру в краще майбутнє:
«Віра у повернення в рідне місто», «Надія на мир і щастя», «Україна повернеться – і ми разом із нею».
Ця історія про людські почуття нагадує, що ми всі – частина одного народу, об’єднаного вірою у майбутнє і любов’ю до рідної землі.
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google