Чому люди хейтять та що стоїть за злістю в соцмережах

Чому люди хейтять один одного в соцмережах? Здавалося б, просте питання, але за ним стоїть безліч причин. Перша й найочевидніша – анонімність і дистанція.

«Це робити легше, ніж наживо», – каже Вікторія.

Уявімо ситуацію: в людини є сміттєвий пакет. І вона думає: «Чого я його маю нести до смітника? Занесу сусідові під двері». Сусід відчує сморід, під’їзд теж, і рано чи пізно він скаже: «Що ти робиш?» І тоді людині доведеться відповідати за свій вчинок – бачити погляд, чути інтонацію та міміку.

А в соцмережах ми часто навіть не бачимо іншого. Пише коментар хтось із ніком «Скорпіончик28», вжаляє, як може і не чує ані голосу, ані нашого болю. Це знеособлення дозволяє сказати більше, різкіше та агресивніше.

А ще суспільство сьогодні дуже зболене. Люди накопичують емоції, які важко тримати в собі.

«І соцмережі – це майданчик, де можна ці емоції розмістити», – каже фахівчиня.

Але виникає питання: наскільки це екологічно?

Друга причина – алгоритми. Вони піднімають контент, навколо якого багато реакцій. А хейт завжди провокує коментарі.

«Алгоритми не зацікавлені саме в хейті, вони просувають те, що викликає багато емоцій», – пояснює Вікторія.

А емоції – це лайки, репости та гнів і от уже ще одна людина, яка й так на межі, бачить цей коментар і хейт шириться далі.

Ще один шар – це потреба доводити свою правоту, бо правота – це визначеність.

«Зараз людям бракує конкретності. І змінити свою думку, значить визнати слабкість, шо для багатьох складно. Особливо, коли думка – це частина особистості», – каже коучка.

Для багатьох це єдине, за що вони можуть зачепитися

Чому хейт виникає навіть через смаки? Бо інші дозволяють собі те, чого ти не можеш.

«Уявіть, хтось виходить на сцену без образу, без макіяжу, а всі навколо – з мейкапом. Ця людина показує вразливість, і це дратує. Бо хтось виявився інакшим», – пояснює Вікторія.

І тут спрацьовує страх. Якщо хтось чинить інакше, значить, моє уявлення про світ не єдине, а це вже загроза.

«Це може сприйматися як підрив устоїв. І хоч це звучить абсурдно, в уявленні людини – це небезпека», – каже коучка.

Чому щирість та вразливість стають приводом для нападу? Бо вони лякають. Вразлива людина дозволяє собі бути справжньою, а хтось – ні.

«Особливо, якщо були установки: не показуй емоцій, будь сильним. А тут хтось показав, що можна інакше. І ця людина сприймає це як загрозу собі», – ділиться експертка.

Хтось бачить у щирій людині «слабшого» і хоче самоствердитися.

«Є ті, хто визначають, хто слабший, і тиснуть на них. Це спосіб отримати енергію», – зазначає Вікторія.

Хоч це і токсичний спосіб, але для деяких він єдиний можливий.

А ще є ті, хто хейт провокує навмисно.

«Якщо людина так робить, значить, за цим стоїть потреба. Можливо, вона з дитинства звикла отримувати увагу в деструктивний спосіб», –  пояснює коучка.

Іноді це просто бажання запустити «вогник», вкинути щось і дивитися, як усі пересваряться.

Як реагувати на хейт? Найперше, зробити паузу.

«Між тим, що сталося, і тим, як ми зреагуємо, має бути пауза. Це простір нашого вибору», – каже Вікторія.

Можна не відповідати або заблокувати. Можна раціонально відповісти на емоційний коментар.

«Коли нам підсовують отруєну їжу, ми не зобов’язані її з’їсти», – нагадує коучка.

Гумор теж інструмент.

«Коли ми сміємося, в тілі зникає напруга і ми послаблюємо силу коментаря».

І деякі публічні люди свідомо будують стиль взаємодії з хейтом саме через іронію.

Чи погані коментарі пишуть лише нещасні люди? Часто – так.

«Коли я в гарному стані, я не чіпляюся, а навпаки  пишу подяки», – ділиться коучка.

Але коли накопичується біль, травмованість, втримати себе важко і тоді найменша іскра може спричинити пожежу.

Що з цим робити? Піднімати свої стани, свої емоції, бо людина з внутрішнім світлом не понесе сміття в чужий дім.

А як виливати агресію екологічно? Історія Лінкольна є прикладом. Він писав гнівні листи, але не надсилав. Просто виписував емоції, складав у конверт і чекав до ранку.

«Такі листи – це спосіб витягнути отруту зсередини», –  каже Вікторія.

Те ж саме можна робити через фрірайтинг, спорт або фізичну активність.

«Хочеться стиснути кулаки, стисніть, а потім розслабте. Хочеться пострибати – стрибайте. Побити подушку – бийте. Але не звільняйте агресію через людей», – нагадує експертка.

І головне, подумати: «Що я хочу посіяти?» Бо кожен коментар – це насіння. Воно може прорости бур’янами в чужому просторі, або ж  у нашому власному ментальному полі.