Запитання про те, чи продали б ви свою нерухомість або інше майно, що залишилося в окупації, викликало серед бердянців шквал емоцій. Коментарі під постами «Бердянськ 24» зібрали десятки відгуків – від категоричного «ні» до прагматичного «так». Одні вважають, що продаж – це зрада своєї землі й легалізація окупації, інші кажуть, що майно втрачене, і за нього краще отримати хоча б гроші.
Ніколи, бо це наше
Багато коментаторів наголошують, що майно – це не лише стіни та меблі, а частина життя, з якою вони не готові розлучитися.
«Ніколи, бо це наше! Там залишились наше дитинство, наші спогади, наше довоєнне життя», – написала бердянка.
«Ні в якому разі, бо я повернуся», – додала ще одна користувачка.
Частина людей каже, що продаж власності в окупації виглядав би як визнання того, що ця територія більше не українська.
«А вам не здається, що таким чином ми визнаємо, що це територія рашки?» – запитує ще одна читачка.
Одна з бердянок наголосила: «Вірю в ЗСУ, чекаю на деокупацію».
Аргументи «за»
Інша група коментаторів пояснює, що майно часто вже знищене або розграбоване, а держава не пропонує реального механізму компенсації.
«Я б продав. Більшість і так довелося викинути, а по роботі склад з товаром розграбили», – зазначив бердянець.
«А ви як думаєте? Краще отримати гроші за те, що все життя наживав, чи залишитися бомжем без копійки?» – емоційно написала читачка.
Інші ставлять питання, як виживати у нових умовах без фінансової підтримки.
«Українська влада могла б дати житло родинам, які виїхали з окупації? Бо не відомо, за що його купити?!» – зазначила бердянка.
Практичні труднощі
Дехто з коментаторів наголошує, що продаж в окупації – це не лише моральна дилема, а й юридична проблема.
«Продати-то можна, а гроші як вивезти з окупованого міста?» – написала підписниця.
Ще одна користувачка додала:
«Я хочу мати можливість їздити додому, коли захочу, як раніше було! А не здавати їм свої адреси, телефон і комп’ютер на перевірку і не боятись за життя своє і дітей моїх».
Немає однозначної відповіді
З обох сторін є зрозумілі аргументи. Одні не хочуть морально відмовлятися від свого дому й вірять у повернення України на окуповані території. Інші – прагнуть отримати хоч якусь компенсацію за втрачене майно, адже не знають, коли і чи повернуться додому взагалі.
«Чекаю, що далі нам готує доля! Але в Маріуполі вже воду дають по пару годин один раз на два дні. Що буде в Бердянську – невідомо поки», – підсумувала користувачка.
Тема продажу майна в окупації лишається болючою для багатьох бердянців. Одні прагнуть утримати свій дім, бо в ньому пройшла частина життя, інші намагаються знайти вихід у складних економічних умовах. Відповіді на це питання немає і кожен вимушений робити свій вибір.
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google