«Коли моє рідне місто просто забрали, позиція може бути тільки одна». Інтерв’ю з Дмитром Волкановим

Про батьків і окупацію рідного Бердянська, про кар’єру, Х-фактор, Андрія Данилка та хейт до себе «Бердянськ 24» дізнався з інтерв’ю Дмитра Волканова Славі Дьоміну.

Парубок розповів, що відчуває відповідальність не лише за свою творчість, а й за близьких.

«Моя мама на початку повномасштабної війни була в Донецькій області, обірвався зв’язок. Півтора місяці її не бачив. Тато провів перші три місяці повномасштабного вторгнення в Бердянську в окупації, майже без зв’язків. Звичайно, я підключав свої можливості: фінансові, і зв’язки, щоб їх звідти витягувати, щоб довезти їх до Києва, зняв їм квартиру. Мама поїхала в одному пальто і все, більше в неї нічого не було. За що вона могла приїхати, самостійно зняти квартиру? Для цього в неї є її дитина, яка її дуже любить, яка про неї турбується», – зазначив Дмитро.

Він розповів, що Бердянськ асоціюється з дитинством, зокрема теплими спогадами про творчі виступи на день міста. Дмитро зізнався, що там залишилася нерухомість. Каже, про продаж навіть не йдеться мова.

«З кожним роком ти ніби більше і більше розчаровуєшся і розумієш, що твій дім від тебе далі, і далі, і далі. Слава Богу, що коли тато виїжджав з окупації, всі документи на право власності забрав. Тобто вони у нас тут, з собою. Ти розумієш, наш будинок – це те, куди мої батьки все своє життя вкладали, робили ці ремонти. Потім, коли ми почали здавати цей будинок, мама щороку переклеювала ці шпалери, міняла якісь меблі. Тобто це її життя, по суті, просто взяти, продати частину себе…», – зауважив співак.

Повномасштабна війна забрала у Дмитра не лише рідне місто, але і друга. Хлопець розповів, як дізнався що близька людина, колишній однокласник, виявився зрадником.

«Коли почалася повномасштабна війна, я йому написав СМС у Вайбері, у нього був день народження. Він був у Києві, вчився в Політесі. А він мені вислав фотографію напроти Ермітажа в росії, Санкт-Петербурзі. Я був шокований. Він з дитинства виховувався бабусею, дідусем: Ленін, Сталін, типу це класно. До початку повномасштабної війни ми були найкращими друзями. І він каже, типу, я буду подався на громадянство. А у нього ці моменти в голові були ще давно, ми на політичні теми майже не спілкувалися, тому що це завжди був або скандал, або непорозуміння. У нього була своя якась позиція, у мене своя. Але коли моє рідне місто просто забрали, у мене яка може бути позиція? Тільки одна. Ми ж тут з тобою виросли, ми ж тут ходили до школи. Як ти можеш на це погодитись і просто поїхати туди? А він мені десь за місяць до свого від’їзду сказав, що хай Бердянськ звикає до нової влади. І вже тоді я зрозумів, що це або хвора людина, або…», – розповів бердянець.

Нещодавно Дмитро опублікував в своєму Інстаграмі відео зустрічі з бабусею, яка після трьох років життя в окупації виїхала з Бердянська. Хлопець згадав, як дізнався про її виїзд.

«Ми були в місті Лохвиця на концерті. Я заходжу в гримерку, беру чай, сідаю і СМС-ка від бабусі Валі. І вона дуже коротка – нічого не обіцяю. Якщо все буде добре, 27 березня буду в Києві. Це радість. Але це радість така, що ти не думаєш, от зараз випустить сльозу, а сльози самі просто йдуть. Бо це твоя рідна людина, яку ти не бачив стільки років. Вона думає, що повернеться, але я її вже, звичайно, нікуди не відпущу. Але ти знаєш, що мене дивує в цій ситуації? 70 років майже. Все кидає що має, бо вона скучила за дітьми», – поділився Дмитро.

Більше по творчий шлях і особисте життя дивіться в повному інтерв’ю.

Читайте також

«Не можу прийняти, що Бердянськ в окупації». Інтерв’ю зі співаком Дмитром Волкановим