Море, дім, рідні. Що бердянці вважають найбільшою втратою під час війни – опитування

Редакція «Бердянськ 24» запитала в бердянців, яку річ вони сьогодні вважають розкішшю, хоча ще до великої війни це було звичною частиною життя

Море

Найчастіше бердянці називали море. Воно стало символом спокою, свободи і дому, якого сьогодні бракує.

«Прогулятись вночі вздовж моря, спостерігати за грозою, вдихати повітря спокою і свободи… це не пояснити тому, хто не жив усе життя біля моря», – зізнається одна з коментаторок.

«Море, сушена рибка з креветками і небо без ракет», – написав інший учасник опитування.

Для багатьох саме можливість бачити хвилі щодня, виходити на пляж будь-якої пори року була звичною, а тепер здається недосяжною розкішшю.

Рідний дім і зустрічі з близькими

Ще одна тема, яка звучала постійно – дім і родина.

«Рідний дім і обійми батька», – написала читачка.

«Обійняти маму», – коротко, але щемко висловилася інша бердянка.

Багато хто говорить про звичні зустрічі з бабусями й дідусями, які залишилися в окупації.

«Бути щасливою, знаючи, що твої старенькі бабусі та дідусі залишились в окупації, від думки, що забрали твій дім, місто, рідних. Все, що залишається – це мріяти, чекати, жити спогадами, а хочеться просто вдихнути на повну й жити справжнім щасливим життям», – написала дівчина.

Тиша і спокій

Бердянці нагадують і про прості речі, які зараз здаються недосяжними.

«Тиха ніч, коли можна спокійно спати», – зазначила одна з респонденток.

«Життя без тривог і вибухів», – додав інший.

Для багатьох розкішшю стало елементарне відчуття безпеки, можливість відпочити без сирен і загрози обстрілів.

Смаки рідного міста

У багатьох відповідях звучали місцеві кулінарні символи – бичок, креветка, хамса.

«Бердянський в’ялений бичок! Азовська креветка – це не просто розкіш, цього ніде більше немає», – написали бердянці

Ці продукти, які колись здавалися доступними на кожному кроці, тепер асоціюються з домом і тим мирним життям, яке залишилося в минулому.

Свобода і можливості

Частина відповідей виходила за межі особистого і стосувалася більшого, а саме свободи пересування та життя вільної людини.

«Свободу», – коротко відповіла одна з учасниць опитування.

«Сісти в автобус і за півтори години доїхати на море. Або просто прогулятися вночі містом без страху», – написали інші.

Те, що ще вчора сприймалося як норма, тепер стало мрією.

Море, дім, родина, спокійний сон і навіть звичний смак сушеного бичка. Сьогодні для бердянців ве це звучить як справжня розкіш. Опитування показало, що найбільше люди сумують не за матеріальними речами, а за простими радощами, які дарували відчуття дому, безпеки та любові.