Найдобріша і найдивніша допомога, яку згадують бердянці – опитування

Редакція «Бердянськ 24» запитала бердянців, яка допомога від місцевих їм найбільше запам’яталася. Відповіді були дуже різними – від зворушливих до критичних

Дні у Василівці

Багато історій стосувалися міста, яке стало тимчасовим прихистком на шляху з окупації – Василівки.

Бердянка Людмила Калюжна згадує:

«Ми провели у Василівці 14 днів, познайомилися з бериславцями, нашими сусідами в черзі на виїзд, які допомагали нам як могли: морально, їжею, просто теплими відносинами. Часто згадуємо їх і щиро дякуємо за все».

Оксана Антолік розповіла, як її розчулила зустріч на Оріхівському шосе:

«Нас годували, вимірювали тиск, оформили допомогу і всюди лунали слова підтримки. Для нас це було про підтримку і розуміння того, що ми вдома, в Україні».

Маленькі жести – велике значення

В селі Верхня Криниця, за словами бердянки, одна родина прихистила одразу п’ятнадцятьох людей:

«Запросила до себе, нагодувала, дала місце для ночівлі. Усім знайшла куточок. Дай Бог здоров’я їй та її родині».

Часто допомога не зводилася лише до матеріального.

Одна з підписниць поділилася:

«Найдобріша – це коли люди запитують, як справи, емпатують, намагаються не зачепити якимось чином. У нашій цнап пані дуже турботлива, постійно дзвонить, пропонує заняття для малого. Психолог запитав, чи я ок, чи тримаюсь, чи потрібна допомога спеціаліста. Це важливе проявлення турботи».

Несподівана підтримка

Іноді допомога приходила у зовсім незвичних обставинах.

«По дорозі з пологового будинку, де провідував дружину з новонародженим сином, на зупинці підвернув ногу. Під’їхала поліція, коли показав документи, то відвезли до дому на другий кінець міста, а я їх борщем нагодував», – написав бердянець.

Водночас не всі згадують лише добре.

«Ніякої допомоги, ще й неповага з боку місцевих», – написала Світлана Антонова.

Наталя Азарова додала:

«В країні біда, а «доброзичливий» народ дере три шкури, все їм мало».

Приклади безкорисливості

Серед коментарів траплялися й особливі історії. Одна з користувачок розповіла про сім’ю з Києва, з якою раніше спілкувалася лише як покупець:

«На початку повномасштабного вторгнення вони написали: «Ми вас чекаємо у себе» – і віддали квартиру без жодних умов чи орендної плати».

Ці історії показують, наскільки різним може бути людське ставлення – від байдужості до щирої жертовності, але найцінніше, що в пам’яті лишаються саме ті моменти, коли незнайомі люди простягали руку допомоги – часто безкорисливо, від щирого серця.