В одне з найбільших селищ Бердянщини окупанти з Чувашії завезли підручники. Звісно ж, з історії, а також рідної (української) мови.
І коментар вчительки, якій, здається, не видали пропагандистську методичку, повністю ламає хворобливі мантру росіян про мовні проблеми в нашому регіоні і необхідність захисту російськомовного населення.
Так как у нас украиноязычный регион, соответственно, ученики и их родители при выборе языка больше склонялись к украинскому. Мы очень нуждались в этих учебниках, которые нам предоставили шефы из чувашской республики, - коментує вчителька-зрадниця.
Так, по-перше, дивно, що підручники з української мови окуповані регіони отримують із забитої російської периферії, де і зі своїм «язиком» проблеми.
А по-друге, об’єктивно до лютого 2022-го неможливо було назвати Бердянськ і район україномовними територіями. В місті більше спілкувалися російською, в селах переважали суржик і українська.
Інша справа, що ніхто і ніколи (за виключенням відвертих фріків) не вважав тут, що це проблема. Причому такого рівня, який потребує масових вбивств. Всі ці «стони прітєснєнного русскоговорящего» – виключно прояв хворобливої імперської філософії. І навіть вчителі-зрадники це по-своєму публічно підтверджують. Великий привіт пропаганді рф.
А діти в окупації бажають знати рідну українську. І це маленький, але такий теплий позитив в цій загалом сумній історії.
