«Пам’ятаєте «Кохана, ми вбиваємо дітей»? Зараз це програма про всіх бердянських школярів». Лист підписника

Я читаю місцеві канали. І російські, і наші. Я бачу скільки інформації стосовно того, чим накачують росіяни бердянських дітей. Я чітко розумію їхню ціль.

Вони не хочуть перетворити українських дітей на російських. Вони хочуть зробити їх життя коротким. І все.

Просто можна взяти і швидко вбити: як Тіграна і Микиту. А можна, як вони думають, не бруднити руки. І просто дозволити діткам, так би мовити, обрати самим собі найкоротший життєвий шлях.

Всі ці листи солдатам, пілотки, фоточки у страшній радянській формі, курси поводження зі зброєю… І чорнушна середньовічна пропаганда. Ну, тіпа, за росію треба трохи постріляти. Якщо не ти, то тебе. Ну а якщо тебе, то не пощастило. Але точно в рай. Ну якщо не точно, то скоріше за все…

Дітям це не важко вкласти в голову. Навіть дуже сучасним і обдарованим. Але батьки?

Головне питання до них – та невже не жаль? Це ж ваша дитина. І ви свідомо обираєте їй коротке життя? Невже понівечена доля вашого сина чи доньки – прийнятна ціна за ваші примітивні ватні принципи?

Ви зараз позбавляєте дітей вибору, майбутнього, можливості побачити світ і, зрештою, самого життя…

Разом з окупантами і вчителями-зрадниками батьки, які плюсують за російську школу, ніби беруть участь в реаліті-шоу «Кохана ми вбиваємо дітей». Це так очевидно, і від того ще більш прикро.