Ми запитали у бердянців, яка пісня переносить їх в рідне місто. На основі відповідей склали неофіційний плейлист Бердянська
Місто, яке живе у пам’яті, асоціюється з мелодіями, які нагадують про море, прогулянки набережною, запах гарячої кукурудзи й навіть голоси вуличних зазивал.
«Місто біля моря» – головна пісня Бердянська
Абсолютна більшість людей назвала пісню гурту Pila – «Місто біля моря». Для когось вона стала гімном рідного міста, для інших символом втраченої домівки.
«Місто біля моря – ти частина моя, завжди пам’ятаю, де б не був…» – процитувала рядки пісні бердянка Людмила.
«Інші не чіпляють. Лише ця», – коротко й чітко пояснив Віктор.
«100% Pila – «Місто», – додала Оксана.
Цю пісню згадували у різних соцмережах десятки разів. Вона стала головною відповіддю, ніби спільним вибором усієї громади.
Українська музика, що звучить у серці
Окрім «Міста біля моря», бердянці згадували й інші українські пісні, які викликають емоції, пов’язані з домом. Хтось назвав «Я їду додому» Океан Ельзи – пісню, яка ніби сама відповідає на тугу за поверненням. Інші згадали «Вдома» гурту «Антитіла» – композицію про найсильніше відчуття безпеки й рідності.
Чимало згадок було й про звуки й ритми, які асоціюються з літом у місті.
«Гаряча кукурудза, креветки, ропани… Тоді це дратувало, а тепер саме цього й бракує», – написала Олена.
«Мегафончик, який зазивав на прогулянку затокою», – додав Сергій.
Ці дрібниці разом створюють своєрідний міський «саундтрек» – не лише музичний, а й побутовий.
Інші асоціації
У коментарях звучали й несподівані варіанти, зокрема, російські пісні.
Проте хочеться, аби в пам’яті бердянців не залишалося жодних асоціацій з державою-окупантом. Місто, яке бореться за своє майбутнє, варте українського та світового культурного коду.
Зрештою, кожен має свій «звук Бердянська» для когось це ритм вуличної музики, для когось – шурхіт хвиль чи дитячий сміх на Приморці. Але символом став саме трек «Місто біля моря», який сьогодні можна назвати неофіційним гімном Бердянська.




