Що нагадує про Бердянськ: море, запахи чи люди?

Хтось бачить море навіть там, де його немає, хтось знаходить схожі вулиці чи продукти, а дехто відверто зізнається – нічого не може нагадати їм Бердянськ

Коли нічого не нагадує рідне місто

Чимало коментарів звучать боляче. Люди визнають, що нового Бердянська знайти не можуть, навіть якщо дуже хочуть.

«Взагалі нічого схожого, щоб щось нагадувало», – пише бердянка.

«Взагалі нічого. Хіба що люди з мого рідного міста, яких дуже мало», – додає читачка.

Деякі відповіді ще категоричніші:

«Ніяка. Усе не таке!.. Україна… Але усе не таке…» – зазначає ще одна бердянка.

«Ніяка, все чуже, хоч і в Україні, але люди зовсім інші», – погоджують в коментарях.

Такі коментарі показують, наскільки глибоким є відчуття втрати – не лише території, а й атмосфери, що була в рідному місті.

Море, чайки, вітер

Водночас для багатьох саме море залишається головним маркером дому.

«Для мене Бердянськ, то неповторний запах моря! Ніде я такого не відчувала! У кожної людини має бути своє море. У мене лише Азовське», – ділиться бердянка.

Інша наша землячка стисло підсумувала:

«Море. Люди. Риба».

Дехто знаходить море навіть там, де його немає.

Одна жінка написала:

«Коли ми підходимо до р. Дніпро, донька кричить: Мама, дивись, море!».

Інша коментаторка звернула увагу на чайок у Мукачеві:

«Чайки над річкою Латориця та номери АР».

Подібну асоціацію має й інша наша землячка:

«На Буковині, поблизу мого нового дому, біля річки зовсім як у Колонії в трюмах. Навіть чайки є».

Смак і запах риби

Найсильніше пам’ять чіпляється за запахи та смак рідної кухні. В коментарях бердянка зізналася:

«Бички! Бички знайшла за 3,5 роки вперше».

Відразу ж пролунало запитання:

«Де знайшли? Ми хочемо».

Відповідь інша – не в місці, а в тому, що цей смак важко замінити.

Для когось символом дому стали навіть дрібниці. Одна з бердянок поділилася:

«Сама собі зробила шматочок Бердянська вдома» – і показала магніт у формі якоря з маяком.

Схожі вулиці й міста

Буває, що Бердянськ згадується не в рибі чи морі, а у вулицях і містах.

Бердянка написала:

«Кривий Ріг, Дніпровське шосе так схоже на Мелітопольське. Вперше, коли заїхала, аж заплакала».

А ще один наш земляк знайшов паралель у зовсім іншому місці:

«В Чернівцях велмарт на Гравітоні трохи схожий на наш, тому туди їздимо та буває бердянців зустрічаємо».

Є й особливі спогади про саме місто. Бердянка написала довгу розповідь про своє юнацтво: як ходили пішки на море на Ліски, як у центрі працював кінотеатр, де молоді, веселі, радісні збирались і гуляли від кінотеатру до моря. Вона згадує переповнені автобуси, танцювальні майданчики в парках, аеропорт, де літали літаки, і залізничний вокзал, який завжди був повний людей. І додає: