Відео про бердянців

Анна як і тисячі інших бердянців вимушена була покинути дім в 2022 році. З собою вивозила свого собаку, якому на той момент було 9 років. На жаль, в жовтні минулого року він помер. Дівчина обіцяла повернути його попри все. Тому кремувала і чекає деокупації, щоб здійснити обіцянку. Історію великої любові та відданості – дивіться далі.

Це відверте відео є анонімним інтерв'ю українського військовослужбовця з позивним «Батя», котрий пройшов пекло оборони Маріуполя, тривалий ворожий полон та важкий процес повернення додому. Воїн детально описує перші дні повномасштабного вторгнення, оточення міста, критичний брак боєкомплекту та вимушений відхід на заводі Азовсталь і комбінат імені Ілліча. Особливу увагу в розповіді приділено нелюдським умовам утримання в російських тюрмах, тортурам, психологічному тиску та 16-годинному стоянню на ногах, що тривало місяцями. Окрім спогадів про полон, захисник ділиться болючим досвідом зіткнення з бюрократією та байдужістю деяких представників медичної системи вже після повернення в Україну. Головними рушійними силами для виживання на цьому важкому шляху для героя стали любов до рідних, незламна віра та непереборне прагнення справедливості.

Віктор Дудукалов разом з дружиною та сином вже чотири роки живуть у Запоріжжі. Бо так вони ближче до дому. Чоловік наголошує, що він фанат Бердянська та деокупації. Саме тому Дудукалов найбільше говорить про наше місто в медіа та називає мовчання злочинним. В цьому інтерв`ю говоримо про те, чому важливо, щоб Бердянськ звучав і що потрібно буде зробити після повернення. Віктор Дудукалов розповів, яким були перші місяці повномасштабного вторгнення та як він став неофіційним амбасадором Бердянська. Також згадуємо про відносини з представниками довоєнної влади міста, зокрема підсудним Олександром Пономарьовим. Віктор Дудукалов розповів, чому залишився працювати в районній раді та не пішов в міську політику, а також як з волонтера став військовим.

Відверта історія Римми Домненко – засновниці українського бренду космецевтики, яка побудувала успішне виробництво всупереч війні та релокації. У цьому відео Римма розказує, як особиста боротьба з акне змусила її продати успішний салон лазерної косметології в Дніпрі, аби створити власній продукт на європейській сировині. Вона чесно ділиться залаштунками б’ютібізнесу, розповідає про відмову від порожніх маркетингових трюків заради реального лікування шкіри та пояснює, чому розробка однієї дієвої формули триває роками. Це розмова про бізнес під обстрілами, екологічне старіння без філерів, безумовну підтримку родини та щемку тугу за рідним окупованим Бердянськом, куди Римма мріє повернутися понад усе.

Чесна розмова з бердянцем Євгеном Глушкіним, який служить у ЗСУ з березня 2022 року. Чому реальність мобілізації виявилася не такою, як очікувалося на початку повномасштабної фази? Як родина, що наразі виховує двох дітей у Львові, тримається в розлуці, і чому, попри втому та інфляцію, у військових «немає інших варіантів, окрім як гребти до останнього»? Історія про реальний стан справ на фронті та в тилу.

Як побудувати безпечний простір у Києві, коли твій справжній дім залишається в окупації? Викладачка Алла Мельничук ділиться власним досвідом адаптації у мегаполісі та розповідає, чому найціннішим ресурсом під час війни стають саме люди, щира взаємодопомога та міцні соціальні зв'язки.

Щоб заснувати бренд дієвої української косметики, бердянка Римма Домненко зважилася на кардинальні зміни – продала власний салон краси. Головним рушієм став її особистий досвід, тривала боротьба з акне та прагнення допомогти іншим жінкам отримати здорову шкіру. У новому відео підприємниця відверто розповідає про закулісся б'юті-індустрії, розбирає підводні камені бізнесу та дає практичні експертні поради щодо догляду. Також це щира розмова про особисте – адаптацію на Закарпатті, емоції від переїзду та щемливі думки про рідний Бердянськ, які завжди залишаються з нею.

Після початку повномасштабного вторгнення Андрій Гадючко був змушений починати справу з нуля у Дніпрі. Сьогодні його ювелірні вироби замовляють військові, переселенці та бердянці за кордоном — як символ зв’язку з домом і віри в повернення.

Незадовго перед повномасштабним вторгенням Тетяна придбала омріяне власне житло в Бердянську та почала робити там ремонт. Жінка виплатила іпотеку всього за 2 роки, каже, щоб заощадити час та більше працювати пила одну лише каву. Але її мрію вкрали окупанти. 10 місяців вона прожила під триколором, бо не наважувалась відпустити те, заради чого так багато працювала. Але любов до українського перемогла і жінка разом з донькою та собаками покинула дім.

Наталя Луєнко – родом з Бердянська, але вже 20 років проживає в столиці. Жінка й досі зберігає квиток «Бердянськ-Київ», та мріє одного дня купити такий зі зворотнім напрямком.