Відео про бердянців

Наталія живе в Києві вже двадцять років, проте щиро зізнається: стати «своєю» у столиці їй так і не вдалося. Жінка навіть роздумувала над тим, щоб повернутися до рідного Бердянська. Вона й досі дбайливо зберігає квиток «Бердянськ – Київ» та плекає мрію, що одного разу він знову знадобиться їй для подорожі додому.

Бердянка Анастасія рік прожила в окупації працюючи в салоні краси. Але в 2023 році дівчина виїхала до Черкас, де продовжує розвиватися в своїй сфері. Зізнається, що перший час було тяжко. Та сьогодні вона має улюблену роботу, стосунки та цілі. Детальніше дивіться у сюжеті.

Для Юрія Краснікова війна почалася із відчуття небезпеки у власному помешканні. Після того як навесні 2022 року до його дверей постукали з обшуками, хлопець з родиною був змушений залишити окупований Бердянськ. Поки він шукав прихистку, у його родинному гнізді господарювали загарбники – вони нищили все, що ідентифікувало власників як українців, розводячи багаття з вишитих рушників та історичної літератури.

Дарія пів року жила в окупації, ще пів року – в Польщі, де доводилось працювати по 12 годин. Наразі вона з хлопцем будує життя в Нормандії, працює в будинку літніх людей, проводить онлайн-тренування. Спорт та книжки допомагають дівчині триматися. Детальніше – в сюжеті

Максим Дубовик на позивний «Румин» пройшов шлях, який важко осягнути: вихід з «Азовсталі» у 2022-му, теракт в Оленівці та місяці катувань у Горлівській в'язниці. Постійні побиття, випалювання електрошокером «зеток» на тілі та безперервний психологічний тиск – це те, що окупанти називали «умовно нормальними умовами».

Олеся веде гумористичний блог, проводить жіночі кола та не втрачає надію на краще життя для своєї країни. Про оптимізм під час війни, діяльність та ціну перемоги – дивіться в нашому сюжеті

Настя – професійна майстриня з десятирічним стажем, якій довелося починати все з чистого аркуша після року життя в окупованому Бердянську.

Бердянка та тренерка Дарія ділиться спогадами про перші дні вторгнення, коли страх змішувався з ненавистю до загарбників, та розповідає про важку адаптацію в Польщі, де доводилося працювати по 14 годин майже без відпочинку.

Як наважитися на зміну професії, коли твоє рідне місто в окупації, а життя доводиться будувати з нуля? Героїня нашого сюжету - Наталія з Бердянська. Переїхавши до Хмельницького, вона пройшла шлях від продавчині до регіональної керівниці великої мережі, але зрештою залишила стабільність заради дитячої мрії.

Голова громадської організації «Сильні, бо вільні» Ігор Чорний вже багато років займається евакуацією людей з прифронтових громад. Волонтери щодня ризикують життям заради інших. Ігор Чорний поділився з «Бердянськ 24» чи воно того варте.