Відео про бердянців

Для багатьох українців втрата дому стала найтяжчим випробуванням, і Олеся Луніна не виняток. Як і більшість мешканців окупованого Бердянська, вона була змушена покинути рідні стіни й шукати себе на нових дорогах. За чотири роки великої війни географія її життя змінювалася п’ять разів. Олеся навіть намагалася розпочати все з чистого аркуша в Польщі, проте поклик серця виявився сильнішим – вона повернулася в Україну, щоб бути поруч із чоловіком, який став на захист держави.

Тетяна Сербінова відкрила школу англійської в Бердянську, де в неї працювало 4 людини, нині ця кількість зросла до 18. Каже, що зараз англійська стала користуватися більшим попитом, адже тисячі українців виїхало за кордон і мова підвищує шанси адаптуватися в новому середовищі.

В свої 19 років бердянець Арсеній Лісіхун вже викладає історію в школі, мріє стати політологом та впливати на політичне життя країни. Хлопець також прагне, щоб основи політології викладали в школі. Він вірить, що ми самі можемо впливати на хід історії та сподівається, що цього разу українці переможуть російську навалу. І колись обов`язково повернемо собі Бердянськ, та лише дипломатичним шляхом. Детальніше про Арсенія дивіться в відео.

Діана збиралася переїхати жити до Бердянська, але не встигла, бо почалась війна. Каже, а 2021 році батько купив там квартиру і переїхав.

Чоловік Аліни потрапив в полон ще в 2022-му році. Донині рідні борються за його звільнення. Дівчина каже, що не раз говорила з чоловіком по телефону, навіть планувала їхати до нього особисто, але її повернули додому. Залишається лише продовжувати ходити на мітинги та вірити, що одного дня її чоловіка обміняють. Ну а поки дівчина продовжує будувати життя в місті недалеко від Києва, виховувати двох дітей та вірно чекати чоловіка.

За ці 4 роки повномасштабної війни життя бердянки Анастасії змінилося кардинально. Окрім болісних втрат рідного міста та дому, дівчина все ж багато чого здобула - нова креативна робота, створення родини, введення блогу, хобі та безліч амбіцій. Дівчина швидко адаптувалась та знайшла смисли, які допомагають їй рухатись далі. Про це та інше дивіться в нашому матеріалі.

Художник Володимир Жарков любив подорожувати. Особливо, на ровері. Але жити десь поза рідним Бердянськом, де пройшло 50 років його життя – не планував.

Чоловік зустрів повномасштабну війну на фронті, боронив Маріуполь і околиці. Вийшов у полон, в якому пробув понад три роки. Про знущання в Мордовії та життя після повернення дивіться в інтерв'ю «Бердянськ 24»

Бердянка Катерина Кучумова переїхала з Бердянська в Київ на навчання, але планувала повернутися та працювати в рідному місті. Жити за кордоном ніколи не хотіла, але війна вирішило за неї. Спочатку жила в Грузії, потім в Німеччині і нарешті в Іспанії. Там дівчина проводить тренування для українок, дітей та пише разом з хлопцем пісні. І все ж вірить, що одного дня повернеться додому.

Андрій Гадючко понад десять років створював прикраси у Приморську та Бердянську. Війна змусила його залишити дві майстерні й почати все з нуля у Дніпрі. Без обладнання і з поламаним інструментом він відновив роботу завдяки власним рукам і підтримці клієнтів. Сьогодні його вироби замовляють не лише в Україні, а й у США та Європі. Це історія майстра, який довів, що навіть у найтемніші часи можна творити красу.