Відео про бердянців

Як побудувати безпечний простір у Києві, коли твій справжній дім залишається в окупації? Викладачка Алла Мельничук ділиться власним досвідом адаптації у мегаполісі та розповідає, чому найціннішим ресурсом під час війни стають саме люди, щира взаємодопомога та міцні соціальні зв'язки.

Щоб заснувати бренд дієвої української косметики, бердянка Римма Домненко зважилася на кардинальні зміни – продала власний салон краси. Головним рушієм став її особистий досвід, тривала боротьба з акне та прагнення допомогти іншим жінкам отримати здорову шкіру. У новому відео підприємниця відверто розповідає про закулісся б'юті-індустрії, розбирає підводні камені бізнесу та дає практичні експертні поради щодо догляду. Також це щира розмова про особисте – адаптацію на Закарпатті, емоції від переїзду та щемливі думки про рідний Бердянськ, які завжди залишаються з нею.

Після початку повномасштабного вторгнення Андрій Гадючко був змушений починати справу з нуля у Дніпрі. Сьогодні його ювелірні вироби замовляють військові, переселенці та бердянці за кордоном — як символ зв’язку з домом і віри в повернення.

Незадовго перед повномасштабним вторгенням Тетяна придбала омріяне власне житло в Бердянську та почала робити там ремонт. Жінка виплатила іпотеку всього за 2 роки, каже, щоб заощадити час та більше працювати пила одну лише каву. Але її мрію вкрали окупанти. 10 місяців вона прожила під триколором, бо не наважувалась відпустити те, заради чого так багато працювала. Але любов до українського перемогла і жінка разом з донькою та собаками покинула дім.

Наталя Луєнко – родом з Бердянська, але вже 20 років проживає в столиці. Жінка й досі зберігає квиток «Бердянськ-Київ», та мріє одного дня купити такий зі зворотнім напрямком.

Сьогодні Алла Мельничук живе та працює в Києві, де поєднує викладання онлайн у Бердянському державному педагогічному університеті з активною громадською діяльністю та волонтерством. У столиці її ритм життя є надзвичайно насиченим: вона багато спілкується, підтримує людей та знаходить час для занять спортом.

Бердянка Катерина не тікає від туги, яку відчуває за домом. Вона дає собі можливість проживати її: дивиться відео в тік-тоці про рідне місто, плаче, а тоді з новими силами рухається далі. Про переїзди, тугу за домом та роботу в бьюті-індустрії – дивіться в сюжеті.

Олеся Пшенична – дружина полеглого захисника Антона «Гомера» Пшеничного. Життя воїна обірвалося в Торецьку 13 березня 2025 року – лише за п’ять днів до того, як йому мало виповнитися тридцять один.

Аня – СММ–фахівчиня у великій б’юті-компанії, яка перетворила свій досвід переселенки з Бердянська на внутрішню силу та професійну стійкість. Виїхавши з окупації в червні 2022-го, вона пройшла шлях від стресу через величезні столичні відстані до повного прийняття ритму Києва, де сьогодні будує кар’єру, створює креативний контент та знаходить нові сенси в комунікації.

Це бердянський художник Володимир Жарков. Він писав картини з морськими краєвидами з далеких 90-х, багато їздив на велосипеді та жив своє краще життя. Але війна змінила все. Нині пан Володимир разом з дружиною проживає в Ворохті, море змінилося на гори не лише в реальності, а й на холстах. Це бердянський художник Володимир Жарков. Він писав картини з морськими краєвидами з далеких 90-х, багато їздив на велосипеді та жив своє краще життя. Але війна змінила все. Нині пан Володимир разом з дружиною проживає в Ворохті, море змінилося на гори не лише в реальності, а й на холстах. Детальніше про митця дивіться в нашому сюжеті