Відео про бердянців

Після початку повномасштабного вторгнення Андрій Гадючко був змушений починати справу з нуля у Дніпрі. Сьогодні його ювелірні вироби замовляють військові, переселенці та бердянці за кордоном — як символ зв’язку з домом і віри в повернення.

Незадовго перед повномасштабним вторгенням Тетяна придбала омріяне власне житло в Бердянську та почала робити там ремонт. Жінка виплатила іпотеку всього за 2 роки, каже, щоб заощадити час та більше працювати пила одну лише каву. Але її мрію вкрали окупанти. 10 місяців вона прожила під триколором, бо не наважувалась відпустити те, заради чого так багато працювала. Але любов до українського перемогла і жінка разом з донькою та собаками покинула дім.

а окупованій Бердянщині дітям відкривають фотозони з танками, проводять «військові свята» і показують нових «героїв». Цей випуск — про те, як трагедію перетворюють на декорацію. І який урок із війни можуть винести діти.

Наталя Луєнко – родом з Бердянська, але вже 20 років проживає в столиці. Жінка й досі зберігає квиток «Бердянськ-Київ», та мріє одного дня купити такий зі зворотнім напрямком.

Сьогодні Алла Мельничук живе та працює в Києві, де поєднує викладання онлайн у Бердянському державному педагогічному університеті з активною громадською діяльністю та волонтерством. У столиці її ритм життя є надзвичайно насиченим: вона багато спілкується, підтримує людей та знаходить час для занять спортом.

Останні дні публічний простір показав, як багато упереджень у нас все ще існує. На жаль, коли мова заходить про окупацію — їх стає ще більше. Досвід переселенців все ще часто знецінюють, а реальність окупації спрощують до ярликів. Цей випуск — про нерозуміння, яке ранить не менше за втрату дому. І про реальність, яку часто не хочуть бачити. #бердянськ #війна #окупація

Бердянка Катерина не тікає від туги, яку відчуває за домом. Вона дає собі можливість проживати її: дивиться відео в тік-тоці про рідне місто, плаче, а тоді з новими силами рухається далі. Про переїзди, тугу за домом та роботу в бьюті-індустрії – дивіться в сюжеті.

Олеся Пшенична – дружина полеглого захисника Антона «Гомера» Пшеничного. Життя воїна обірвалося в Торецьку 13 березня 2025 року – лише за п’ять днів до того, як йому мало виповнитися тридцять один.

Бюст Леніна в центрі міста, “90-ті” від окупаційної влади і уроки про жахи окупації… від окупантів. Цього тижня — не просто новини, а про те, як Бердянську намагаються змінити сенси і реальність. І що залишається, коли переписують навіть історію.

Аня – СММ–фахівчиня у великій б’юті-компанії, яка перетворила свій досвід переселенки з Бердянська на внутрішню силу та професійну стійкість. Виїхавши з окупації в червні 2022-го, вона пройшла шлях від стресу через величезні столичні відстані до повного прийняття ритму Києва, де сьогодні будує кар’єру, створює креативний контент та знаходить нові сенси в комунікації.