Відкрила власний салон масажу в Запоріжжі. Історія бердянки Тетяни Руденко

Виїхати з окупованого міста, втратити звичне життя, але знайти сили реалізувати давню мрію – переселенка з Бердянська Тетяна відкрила у прифронтовому Запоріжжі власну студію апаратного масажу «Скульптура Рум».

Життя у Запоріжжі довгий час здавалося Тетяні відносно передбачуваним, наскільки це взагалі можливо за кілька десятків кілометрів від лінії фронту. Дівчина оселилася в районі поруч із транспортною розв’язкою, куди нерідко долітали уламки ракет чи безпілотників. Місцеві мешканці давно навчилися розпізнавати небезпеку за звуками та пристосувалися до щоденних повітряних тривог. Проте нещодавня нічна атака ледь не позбавила її житла й змусила по-новому відчути крихкість усього нажитого.

Тієї ночі місто здригнулося від потужних вибухів, а ударна хвиля пройшлася прямо по будинку підприємницім– рами не витримали, і балкон буквально обсипався всередину кімнати.

«Всі навколо звикли до небезпеки, але коли сьогодні вночі посипався балкон – стало по-справжньому страшно. Це були зовсім нові, надзвичайно гучні звуки. Я таких ще ніколи не чула» – згадує Тетяна.

Найбільше від гуркоту постраждала її собака Айза. Тварина злякалася до нестями і кинулася навтьоки коридором. Намагаючись зупинити й заспокоїти переляканого улюбленця, дівчина травмувала руку. Стрес виявився настільки сильним, що ветеринар призначив тварині курс медикаментозних заспокійливих через ризик зупинки серця.

Для Тетяни ця подія стала подвійним ударом. Окрім пошкодженого житла, перед очима постала щойно відкрита студія, у яку було вкладено всі сили. Коли в моніторингових каналах з’являються попередження про запуски ракет в бік її району, головна тривога – вберегти справу від руйнування.

Від медицини до апаратної корекції

Мрія про власну практику в індустрії відновлення та краси зародилася у Тетяни ще в рідному Бердянську. У 2021 році вона закінчила Бердянський фаховий медичний коледж, отримавши диплом фельдшера. Проте зв’язувати своє майбутнє зі швидкою допомогою чи лікарняними палатами дівчина не планувала – її приваблювали реабілітологія, мануальні техніки та робота з тілом.

Плани на вступ до вишу у 2022 році перекреслила окупація рідного Бердянська. Виїхавши до Запоріжжя, дівчина не опустила рук – паралельно з роботою асистентки у двох стоматологічних клініках вона вступила на спеціальність реабілітолога. Але справжній перелом стався у 2023 році, коли їй трапилася вакансія майстрині апаратної корекції фігури.

Головною вимогою роботодавців була наявність базової медичної освіти. Тетяна одразу попередила, що знає класичну анатомію та ручний масаж, однак сучасних багатофункціональних пристроїв ніколи не бачила.

«Коли я вперше побачила апарат, подумала: що це за бандура і як цим можна працювати? Але після першого ж показу техніки це стало коханням з першого погляду» – розповідає вона.

Глибоке розуміння анатомії людини швидко дало перевагу над іншими майстрами. Дівчина не просто проводила вакуумно-роликові маніпуляції, а детально пояснювала клієнтам механіку впливу на лімфатичну систему, м’язи та підшкірну клітковину. Сувора медична етика допомагала уникати ризиків. Клієнтам із протипоакзаннями, судинними зірочками чи протрузіями вона відмовляла в агресивному впливі, підбираючи індивідуальні програми.

Відкриття «Скульптури Рум»

Коли мережа, де працювала Тетяна, вирішила зосередитися на дистрибуції масажного обладнання та оголосила про закриття салону в Запоріжжі, постало питання – шукати найм чи ризикнути. Колишні керівниці підтримали дівчину й запропонували взяти участь у державній грантовій програмі.

Початківиці здавалося, що серед конкурентів із великим досвідом комісія не помітить її проєкту. Проте захист ідеї пройшов бездоганно – члени комісії настільки захопилися презентацією методик оздоровлення, що слухали її без додаткових запитань.

Отримавши грантове фінансування, Тетяна зіткнулася з реаліями прифронтового міста, де більшість торговельних центрів та меблевих салонів припинили діяльність через постійні обстріли. Підбір найпростіших речей для зони очікування перетворювався на випробування.

«Купівля дивана в хол доводила мене до сліз – вони були або занадто великі, або двоспальні, або зовсім не підходили за розміром. Відкриття вже близько, терміни тиснуть, а я не можу замовити елементарні меблі» – ділиться майстриня.

Логотип студії Тетяна створила власноруч – накидала ескіз на папері та передала поліграфістам. Так народився простір «Скульптура Рум». Назву обрали не випадково – дівчина вже має плани на майбутнє масштабування бізнесу до великого центру під вивіскою «Скульптура Хаус».

На фото бердянка та власниця салону масажу Тетяна Руденко

Робота як порятунок від стресу

Офіційне відкриття студії відбулося без гучних вечірок. Замість урочистого перерізання стрічок майстриня просто опублікувала коротке відео на особистій сторінці в соцмережах і запустила рекламу. Реакція перевершила очікування. Одразу надійшли перші бронювання, а згодом підтягнулися постійні клієнти з попереднього місця роботи. Побоювання перших збиткових місяців швидко розвіялися – графік заповнився від двох до шести процедур.

Робочий день з 9:00 до 19:00 без вихідних став для Тетяни найкращими ліками проти тривожності. У стінах кабінету сформувалася тепла довірлива спільнота, де жінки підтримують одна одну, діляться новинами та навіть приносять домашні гостинці з городу.

«Усі дівчата, які ходять до мене на процедури, стали для мене справжньою сім’єю. Коли закінчується призначений курс масажу, ми ледь не плачемо разом. Люди виїжджають, місто порожніє, але поки ми тут – тримаємося одне одного» – каже Тетяна.

Другим джерелом підтримки залишається собака Айза. Дівчина ставиться до неї як до повноправного члена родини – варить кашу зі шматочком вершкового масла, спить поруч і щодня знаходить сили вигулювати чотирилапу улюбленицю, яка своїм щирим вилянням хвоста знімає всю втому після десятигодинної зміни.

Туга за домом

Найбільше дівчина сумує за затишком батьківського дому та Азовським морем. Вона часто згадує улюблене місце на глиняному схилі біля берега: праворуч височіли вітряки Приморська, ліворуч мерехтіли вечірні вогні портового міста, а довкола панували тиша й морський бриз.

Підприємиця зізнається, що сподівається на справедливий мир і звільнення рідного краю, хоча роки розлуки даються взнаки. Зараз її головне завдання – триматися за улюблену справу в Запоріжжі, розвивати «Скульптуру Рум», піклуватися про свою чотирилапу помічницю та зберігати надію, що колись вона знову зможе вільно поїхати додому до Бердянська.