Як бердянці шукають баланс між роботою та відпочинком у нових містах

Ми запитали містян, як вони проводять вільний час, і ось що дізналися.

Для багатьох вільний час — це розкіш.

«Працюю по 12-15 годин на добу, інакше просто не потягну оренду» — каже один із наших читачів.

Часто до роботи змушені долучатися навіть пенсіонери.

«Раніше в Бердянську я міг сам забезпечити всю родину. Тепер і батьки працюють, хоч їм уже за 60», — додає він.

Є й ті, хто навіть у роботі знаходить натхнення.

«Моя робота — це моє хобі. Я в’яжу, і це допомагає мені розслабитися. А ще — вирішує питання подарунків для друзів» — ділиться бердянка.

Інші знаходять себе у волонтерстві: плетуть сітки й кікімори для наших захисників. Це не лише важлива допомога, а й спосіб відчути, що ти робиш корисну справу.

«Їздим у ліс, гуляєм, дихаєм. Це заспокоює і дає сили» — розповідає один з учасників опитування.

Багато хто замінив море на прогулянки біля озера чи річки.

«З дітьми годуємо качок і лебедів. Колись це були чайки в Бердянську, тепер ось наші місцеві птахи» — каже переселенка.

Дехто знайшов порятунок у спорті.

«Ходжу в фітнес студію зі старшою донькою, потім гуляємо біля води. Це наш час, коли можна відволіктись від турбот і просто побути разом».

Нові знайомства теж допомагають не зламатися. Хтось волонтерить у гуманітарних центрах, хтось знаходить однодумців у спорті чи на роботі.

«Спілкування дає відчуття, що ти не один. І це дуже цінно» — підсумовує коментатор.

Бердянці вчаться жити заново. Вони не скаржаться, а просто роблять усе, що можуть. Робота, прогулянки, волонтерство — все це допомагає не опускати руки.