Зрада тренера та сподівання на обмін. Розповідь мами затриманого росіянами бердянця Даміана Омельяненка

За словами Тетяни, її сина Даміана разом із другом окупанти планують судити за статтею  кримінального кодексу рф «терористичний акт», справу вже передали до Ростова-на-Дону.

«Вперше його затримали ще торік 24 травня:  під’їхали машинами та забрали прямо з дому. І так його тримали майже місяць — до 22 червня. Окупанти знімали його на відео, обзивали «нацистом»,  «фашистом» та катували», — розповідає мама Даміана.

Весь цей час хлопець знаходився в місцевому відділенні поліції окупованого Бердянська. Варто зазначити, в лютому цього року російські спецслужби повідомляли, що затримали в Бердянську групу молодих чоловіків, яким приписували найгучніші диверсії в регіоні. Керівником групи «визначили» саме Даміана. Тоді на відео, яке розповсюдили окупанти, йшлося про те, що хлопець начебто завербований до співпраці з ЗСУ власною матір’ю. Жінка досі не може збагнути, як рашисти фактично «приліпили» її до просто знайомих людей, як до спільників.

«Я не можу збагнути ані логіки, ані причинно-наслідкових зв’язків усієї теорії росіян. У їх справі фігурує чоловік, на ім’я Андрій. Знайома з ним, бо всі колись мешкали в одному місті, а наші діти ходили разом на курси англійської мови. Та ми вже давно не мешкаємо в Бердянську, тож Андрія я давно не бачила й не знаю, щиро кажучи, чим він займається чи займався. Мій син свого часу виїхав до Запоріжжя, згодом до Харкова.  Потім я переїхала до сина, з 2018 року не мешкаю у Бердянську. Чому вони нас, так усіх об’єднали в своїй «кримінальній» справі, — гадки не маю,  може так просто  було зручно», — припускає Тетяна.

Є у Тетяни й інші припущення. Один із затриманих по цій «справі» — правоохоронець, можливо у такий спосіб його колишні колеги колаборанти мстять. А  оскільки вони були знайомі з Тетяною, то і її причепили. Також жінка припускає, що причиною усіх бід міг стати колишній тренер Даміана з вітрильного спорту Олег Дрянев.

Олег Дрянев

«У сина колись був тренер з військової справи в  клубі «Юний друг прикордонника». Даміан займався там з першого класу, згодом пішов до ліцею та мав намір присвятити своє життя військовій справі. А його тренер став зрадником. Знаю, що він надав росіянам списки, тих всіх хлопців, які ходили до нього.Тільки скажу, що «загребли» з цього колективу не лише мого сина, —  каже пані Тетяна.

Після здобуття повної середньої освіти Даміан навчався у військовому ліцеї Запоріжжя, згодом у Харкові. Втім, зі слів мами, він не довчився, у Харкові пройшов строкову службу, далі повернувся до рідного міста. На момент повномасштабного вторгнення, знаходився в Бердянську та був цивільним — стояв на військовому обліку.

Пані Тетяна висловлює здогадки, що саме військовий облік та зрада колишніх друзів стали причиною усього, що зараз відбувається з її сином.

«У справі фігурує троє чоловіків: мій Даміан, його друг Артур, з яким мій син дійсно дружив з дитинства та ще один чоловік, про якого я вперше чую, припускаю, що мій син теж його не знає. Яким чином росіяни поєднали їх разом в одній справі, не знаю», — питає у себе мати полоненого.

Вдруге Даміана затримали 16 листопада торік.

«Ми з сином поспілкувалися зранку і десь через дві години він вже був недоступний.  Я цілий день дзвонила йому до ранку 17 листопада допоки мені не задзвонили фсбешники», — пригадує мама Даміана.

Саме тоді жінка дізналася, як монтують фальшиві відео на практиці.

«Відео, які росіяни поширили в лютому не мають нічого спільного з реальністю. На відео момент затримання мого сина разом з Артуром: насправді це було не так. Насправді мого сина затримали на вул. Маяковського і там зовсім інші будинки, а Артур на той час мешкав в другому кінці нашого міста. Багато чого не сходиться. Показували також катування, не знаю як взагалі він це все витримав — каже Тетяна.

За словами матері хлопця, коли Даміан вийшов вперше з полону то схуд на 10 кг за місяць, адже майже нічого не їв і був катованим. Все, що він хотів робити після цього — так це виїхати, запевняє пані Тетяна.

«Даміан намагався знайти зв’язки, дзвонив, шукав та дізнавався про таємні шляхи. Проте  він розумів, що це буде квиток лише в один кінець» — пригадує жінка. 

Після другого затримання його матір зверталась до всіх: писала до Червоного хреста, правоохоронних органів тощо. У відповідь — лише констатація  — він у полоні і все. Тож наразі безпорадна мати сподівається на диво та те, що розголос бодай врятує життя її сина.