28 грудня у Центрі дитячої та юнацької творчості за участю секретаря міської ради В.Безверхого, голови міської ветеранської організації Г.Антонова, секретаря Бердянського МК КПУ В.Корнієнка, заступника голови громадської організації «Союз радянських офіцерів» відбулись урочисті збори і концерт, присвячені 90-річчю утворення Радянського Союзу. Напередодні 25 грудня з нагоди 95-річчя встановлення кровавої радянської влади комуністи у кількості 18 чол. провели мітинг і поклали квіти на площі 1Бердянської ради червоним комісарам. Але повернемося до ЦДЮТ. У «святковій програмі»: привітання ветеранів від міської влади; концерт творчих колективів художньої самодіяльності, дискотека для ветеранів під музику духового оркестру. Урочистими виступами, виконанням гімну неіснуючого Радянського Союзу з символами тоталітарного режиму, (які офіційно заборонені в державних установах (ЦДЮТ) червоними прапорами і гербом Радянського союзу на сцені, танцями під духовий оркестр відзначили у центрі дитячої юнацької творчості комуністи і соціалісти 90-у річницю утворення радянської імперії. І хоча цей день вже не входить до числа державних чи професійних, пам’ятних свят і дат незалежної України, для секретаря Бердянської міської ради, 250-ти представників старшого покоління, 30 грудня залишається одним з найважливіших свят.
І буде доречним їм нагадати-«привітати» про те, що у грудні цього 2012 року збігає 95 літ з часу жахливих подій 1917-го, коли московські і промосковські так зв. більшовики – ваші засліплені попередники, отримавши поразку на з’їзді у Києві, вдалися до заколоту: подалися до Харкова, де зорганізували під московськими багнетами вже своє окремішнє збіговисько-торговище, яке задекларувало радянську владу, але чомусь в усій Україні і цим заохотило московсько-більшовицькі озброєні бандформування до тотального загарбництва землі, на якій ви наразі перебуваєте. Але цій чорній справі вже через два місяці прийшов – що цілком природно – кінець.
У м. Бердянську Запорізького краю(!) стало ганебною традицією, коли голови міста, їх замісники, секретарі міської ради… ігнорують загальноміські жалобні заходи з нагоди вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні, що відбуваються кожноріч в кінці листопада, а також – репресованих московським комуністичним тоталітарним режимом – у травні.
Натомість, щорічно 24 квітня біля пам’ятника на площі 1 Бердянської Ради міська влада з червоними прапорами спільно з комуністами «співає оду» (проводяться мітинги з запрошенням всіх керівників міських установ, підприємств і організацій) і покланяється червоним комісарам, які у складі Першої ради в місті в 1918 році встановлювали Радянську владу…
Щорічно 7 листопада, у день чергових роковин сумнозвісного жовтневого заколоту (це риторика самих заколотників) вони без страху можливих нових голодоморів… чимчикують до пам’ятника головному заколотнику В. Ульянову (партійно-диктаторське псевдо – «Ленін»), де разом з іншими громадянами України, які мали щастя уникнути долі фізичної жертви окупаційної влади, але, на жаль, не убереглися від тотального духовного покалічення… б’ють поклони катам, їхньому злодійському виплоду – ГУЛАГУ, голодоморам, репресіям, які є невигойним горем українського народу, сумують за режимом і, виходить, радіють масштабам злодійств і, відповідно, нев’явимих жертв, яких людство до того не відало.
Вчені світу підрахували в «Чорній книзі комунізму», що жертв комунізму в усьому світі – 95 млн. тільки убитими. У 2006р. ПАРЄ ухвалила резолюцію, якою закликала посткомуністичні країни провести кримінальне розслідування злочинів тоталітарних режимів.
Комуно-більшовицький режим одразу запланував докорінно змінити умови людського існування, а усіх, хто не відповідав певним критеріям, було ухвалено позбавити самого права на життя. Ось порівняльні показники сумнозвісного ХХ століття: за даними Міжнародної Комісії досліджень Концтаборів в СРСР з 1930 по 1953 роки в таборах ГУЛАГу загинуло щонайменше 60 мільйонів осіб, проти 11 мільйонів у фашистських упродовж ІІ Світової війни. А ось «крива» кількості в’язнів у радянських концтаборах за роками: 1924 – 86 тис., 1927 – 200 тис., 1937 – 16 млн., 40-50-ті роки – 17-22 млн., 70-ті роки – 3 млн., 80-ті роки – 4 млн.
Вважається, що народ, який втратив 2-3% найактивніших людей – переможений. Україна ж в 30-40-х роках втратила третину населення (голодомор, репресії, депортація, війна), і, головно, найактивнішого. Від цього - процес інтелектуального і морального занепаду українського суспільства та подальшого зросійщення - не змогло зупинити навіть проголошення незалежності.
В масштабах та термінах винищення власного населення сталінський терор не має аналогів у світовій історії. Системне планування страт, ув’язнень, виселення - є завжди алогічним і тому несе в собі не лише догму до виконання, але й конкретний сигнал про схвальність перевиконання. Тому й були і перевиконання, і соцзмагання, і вимоги «знизу» про додаткові ліміти… Так, нарком внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський в кінці 1937 року тричі звертався до Москви про додаткові ліміти. І їх – задовольняли. Тобто, з точки зору психологічної схеми – маємо справу з упиванням садизмом, кровожерством, або інакше - сатанинським «бенкетуванням-танцюванням». Але головне «тобто» полягає в тому, що то була не шайка злодіїв, але злочинна держава - система влади. Як відомо, будь-яка влада має соціальну базу. Ні сам вождь Сталін, ні його найближчий каганат в особі Лазаря Кагановича, В. Молотова, Л. Берії, М. Постишева і ін., ні навіть при використанні всіх карних злочинців країни Рад - невзмозі були б здійснити задумане. Їхньою опорою слугувала титульна нація більшовицької імперії – москвини. Щоправда, на ключових посадах зверху і донизу переважали представники єврейського етносу, приблизно 80 відсотків, проти 2-х процентів їх від загальної кількості населення. Причини цього тандему слід шукати в глибинах історії, релігій тощо. Але жертвами репресій були представники і цих етносів. Так, відповідно до зведеного річного звіту, українським НКВС у 1937 р. було заарештовано майже 160 тисяч громадян (по СРСР – 936 тис.), серед яких українців – 85 тисяч, поляків – 30, німців – 16, росіян – 12,5, євреїв – близько 4 тисяч. Проте буде хибним, буде викривленням подавати цю статистику без тої, що «склалася» напередодні, 4 роки до того, – в Голодомор, який також був специфічним терором суто проти українського селянства з близько 10-мільйонними жертвами або якщо не згадати, що з часу створення ГУЛАГу 1930 р. його табори були переповнені, як відомо, українськими «куркулями».
