Наталія живе в Києві вже двадцять років, проте щиро зізнається: стати «своєю» у столиці їй так і не вдалося. Жінка навіть роздумувала над тим, щоб повернутися до рідного Бердянська. Вона й досі дбайливо зберігає квиток «Бердянськ – Київ» та плекає мрію, що одного разу він знову знадобиться їй для подорожі додому.
Зараз Наталя виховує сина з особливими потребами, а у вільні хвилини створює традиційні прикраси – плете селянки з бісеру. Це хобі з’явилося на початку великої війни як спосіб ментальної самодопомоги, а сьогодні вироби майстрині допомагають закривати військові збори. У відео Наталя ділиться щемливими спогадами про рідне місто, згадує виснажливу роботу в казино та розповідає про дім, який зруйнували росіяни.
- 00:00 – інтро
- 00:23 – про пошук роботи в Києві та квиток «Бердянськ-Київ»
- 01:40 – робота в казино
- 03:17 – хотіла поїхати в Ізраїль жити
- 05:00 – про недійсний паспорт
- 07:44 – початок війни та виїзд до Німеччини
- 09:45 – ракета влучила в її будинок
- 11:50 – про бісероплетіння як медитацію
- 15:10 – волонтерство
- 17:20 – спогади про Бердянськ
- 18:30 – як не опустити руки та триматися далі









