Після 4 років повномасштабної війни мешканці окупованого Бердянська продовжують стикатися з разючим браком знань про ситуацію в країні та дивними стереотипами як від іноземців, так і від співвітчизників.
Бердянці, які звикли до сучасного сервісу, розвиненої інфраструктури та високого рівня цифровизації, часто опиняються в ролі «дикунів» в очах жителів Європи. Але найбільше ранять запитання від українців з інших регіонів, які іноді навіть не підозрюють, що місто вже п’ятий рік перебуває під контролем ворога.
Ми зібрали найбільш абсурдні фрази, які доводилося чути нашим землякам.
Дехто й досі плутає розташування Бердянська або взагалі не стежить за лінією фронту:
«Бердянськ – це десь в Білорусі?» – питала одна пані з західної України.
«А чому назад не повернулись? Там же все нормально».
«Питали тут у Києві – а що у вас там орки, а хіба Бердянськ окупований?!»
За кордоном українців часто сприймають як людей, що вперше побачили блага техніки, що викликає у наших людей лише сумну посмішку:
Одна з бердянок поділилася, що іноземці не вірять в розумові здібності українців та якісну освіту в країні.
«Питали, чи вмію читати та писати, чи ходила в школу… Дивувалися, що вмію вмикати комп’ютер без їх допомоги. Не вірили, що в Україні немає проблем з інтернетом навіть під час війни, що кондиціонер – це не розкіш».
Інші бердянці додають:
«В Польщі питали, чи правда, що у нас майже у всіх будинках встановлені кондиціонери».
«Чи є в Україні боулінг?»
А чому додому не поїдете?
Ще одна категорія запитань стосується побутових справ, які в умовах окупації стали неможливими:
«Чого на вихідних не з’їздиш за трудовою? Це ж у Запорізькій області».
«Мені дуже неприємно здивувало, коли в одному з міст в Україні нас запитали, чому ми виїхали та орендуємо житло, якщо в нас є свій дім… І люди знали, що дім – в окупованому місті».
«Мені наприклад казали, щоб я відправила посилку додому в Бердянськ…»
Одна бердянка розповіла, як в Грузії таксист в неї запитав – а ви тут квартиру купили?
«Вже потім зрозуміла: тут багато з рашки. І от вони часто купують нерухомість. А для грузинів ми не відрізняємось зовнішньо. Тому він так і запитав».
Колишній полонений поділився, що в полоні росіяни ставили питання, які могли б шокувати, аби ми не знали силу їхньої пропаганди:
«Росіяни питали, чи правда, що ми їмо дітей?».
І якщо від росіян питання здаються скоріш абсурдними, то від іноземців, а тим паче українців чути таке вкрай прикро. Поки одні виборюють свою ідентичність, інші продовжують житті в ілюзії нормального життя.
Love 
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google