Улюблені прикмети й традиції бердянців – це маленькі коди пам’яті про життя біля Азовського моря
Море як головний орієнтир
Для жителів Бердянська море завжди було більше, ніж просто відпочинок чи робота. Воно задавало ритм життя, а його настрій визначав настрій міста. Тому й більшість прикмет пов’язані саме з ним.
«Пальцем перевіряти, чи є на морі хвилі», – з усмішкою згадують місцеві.
Інші додають, що важливо знати ще й на який пляж їхати, бо хвилі всюди різні, і лише бердянець здатен відчувати цю різницю.
Захід сонця теж був своєрідним прогнозом погоди.
«Якщо дуже червоний захід сонця – завтра буде вітер», – кажуть бердянці.
А ще є жартівлива прикмета:
«Якщо чайка летить хвостом уперед, значить, вітер такий, що краще з дому не виходити».
Вітер – головний гість міста
Бердянський вітер це окрема тема. Його силу відчували не лише рибалки, а й усі мешканці.
«Якщо він дме три дні – то триватиме ще три», – кажуть місцеві.
Дехто додає, буває й так, що вітер не відпускає цілих дев’ять днів поспіль. Буває й понад сорока днів.
«Якщо чайки хапають їжу просто з рук – це до шторму», – додають бердянці.
Для когось така поведінка птахів просто цікава деталь, а для місцевих це завжди було сигналом, що море готується показати свій характер.
Сезонні прикмети і знаки
З покоління в покоління передавалися й інші прикмети.
«Коли зацвітає акація, значить, море теплішає, можна купатися».
Це був орієнтир, якому довіряли навіть більше, ніж календарю. А з другого серпня починали говорити, що вода холодна, купальний сезон добігає кінця.
Такі прикмети не лише допомагали визначати, коли можна пірнати у хвилі, а й створювали відчуття, що природа говорить із людьми тією самою мовою.
Гумор і самоіронія
У бердянців завжди було гостре почуття гумору, навіть коли йшлося про прикмети.
«Якщо моя мама нарешті вибралася на пляж, значить, на місто насувається буря й потоп», – пише бердянець.
«Якщо дерева спиляли, значить, буде новий кіоск», – додає інший.
Традиції, які формували покоління
Окрім прикмет, у Бердянську було чимало традицій. Вони здавалися буденними, але насправді саме вони створювали відчуття дому.
«На всі свята – з гори й униз проспектом – усі до моря», – згадують містяни.
Це була майже неписана традиція – відзначати важливе не лише в колі сім’ї, а й разом із морем.
Ще одна традиція – сімейні приїзди.
«Кожного року приїздити з сім’єю до дому, на море», – пише одна з коментаторок.
І додає, що тепер цю традицію відібрала окупація, але вона вірить, що з поверненням Бердянська повернеться й ця звичка.
Смаки, які неможливо забути
У кожного міста є своя кухня, але бердянська особлива. Тут змішалися українські, болгарські, грецькі, німецькі й єврейські традиції. Тому не дивно, що навіть у прикметах згадують їжу.
«Таранька – то святе», – кажуть бердянці.
Її смак і запах для багатьох назавжди пов’язаний із дитинством і морем.
«Сало м’якенике, зі шкіркою на соломі» – ще одна смакова пам’ять, яку носить у собі місто.
А «колонські помідори» стали справжнім брендом, адже їхній смак і досі неможливо відтворити будь-де, окрім рідної землі.
Ці прикмети й традиції здаються простими, але насправді вони виконують важливу функцію – вони зберігають Бердянськ живим у серцях людей. Бо поки бердянець пам’ятає, як визначати погоду за чайками, або згадує смак тараньки, він усе ще відчуває себе вдома, навіть якщо фізично далеко від рідного міста.
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google