Чи змінюється ставлення до депутатів, які долучилися до війська?

Наша редакція поцікавилась у бердянців, як змінюється їхнє ставлення до депутатів, які пішли на фронт. Опитування показало, що довіра до представників влади, навіть у лавах військових, залишається неоднозначною.

Депутати мали бути першими на фронті

Частина бердянців переконана, що обов’язок депутатів – стати прикладом для інших. На їхню думку, якщо народний обранець обіймав посаду і брав відповідальність за долю громади, він мав бути першим, хто вступив до лав захисників України.

«Депутати з Бердянська всі повинні бути у війську! Краще пізно, ніж ніколи. Це вони привели війну у наш дім! Зараз є можливість обирати, де і ким можна служити, а не як на початку війни – одразу в піхоту проти професійної армії орків» – висловлюється коментатор.

Інший бердянець додає:

«Вони як держслужбовці, котрі складали присягу, повинні там бути першими. Це їхній прямий обов’язок – захищати країну, якій служать. Якщо вони цього не роблять, тоді про яку довіру до них може йти мова?»

Втім, звучить і критика депутатів, які обрали службу в тилу або посади, що передбачають мінімальний ризик:

«В окопах на нулі ви не знайдете ні депутатів, ні їхніх дітей. Вони всі сидять у забезпеченні, наїдаючи ряхи. Це виглядає не як захист країни, а як спроба отримати статус УБД та уникнути реальної відповідальності» — вважає один із дописувачів.

Війна обнулює людей

Дискусія показала, що не всі бердянці однаково категоричні у своїх висновках. Багато хто наголошує: війна змінює людей, дає шанс проявити себе з іншого боку.

«Війна обнулює, змінює,пеервіряє. З нею кожен із нас отримав шанс визначитись, хто ти. Хтось визначився і звалив, а хтось – лишився і пішов захищати» – зазначає одна з підписниць.

Інший учасник дискусії додає:

«Складне питання. Навіть провокативне. Більшість бердянців дуже злі на місцеву владу –справедливо, варто зазначити. Але зараз на фронті нас захищають люди різних професій, і це – факт. Думка про депутата може залишатися негативною. Але думка про людину – змінюватися».

Однак, серед таких міркувань є й застереження щодо щирості намірів:

«Якщо депутат пішов у військо не заради піару чи майбутньої боротьби за владу, йому повага. Але як це розпізнати і де та грань? Як визначити, чи це патріотичний крок, чи продуманий політичний маневр?».

Чи служать вони там, де потрібно?

Значна частина обговорення була присвячена тому, чи обирають депутати реальну службу на передовій, чи залишаються в тилу.

«А скільки їх взагалі у війську? Особисто я пам’ятаю до п’яти з Бердянська. А де інші? Якщо вони не на фронті, то де? Як вони допомагають? Ці питання повинні ставити всі виборці» – обурюється один із коментаторів.

Ще один коментатор звернув увагу на те, що люди мають подвійні стандарти щодо депутатів:

«Цікаво спостерігати, як безкорисні дурачки кричать – депутатів на фронт! А потім, коли хтось із них туди йде, починається друга серія – чому він служить у тилу, а не на передовій? Чому він отримує УБД через три місяці? Депутатів неможливо задовольнити».

Уникнення відповідальності чи служба державі?

Не бракує й критики щодо депутатів, які йдуть до війська. Частина коментаторів переконана, що їхня служба часто є не більше, ніж спробою уникнути відповідальності за минулі дії.

«Депутати йдуть у військо не з патріотизму, а щоб відбілити свій авторитет. А потім будуть апелювати до цього, мовляв, я герой. Тим більше, що це майже завжди тилові посади, далекі від реальної небезпеки» – зазначає містянин.

Однак є й думки про те, що війна – це випробування для всіх і її підсумки мають оцінюватися після перемоги.

«Перекидати злість і відповідальність лише на депутатів – така собі історія. Вони мають відповідати за свої дії. Але чи не варто нам спершу звернути увагу на себе, на те, кого ми обирали, і що ми робили, коли могли щось змінити?» — додає ще один коментатор.

Повага до тих, хто служить чесно

Попри всі суперечки, більшість бердянців сходяться на тому, що кожен, хто чесно і безкорисливо захищає Україну, заслуговує на повагу, незалежно від своєї попередньої професії.

«Шана і повага кожному, хто зараз захищає Україну або допомагає тим, хто на фронті. Презирство тим, хто зрадив або обирає зручні шляхи. Але будьмо чесними – війна перевіряє нас усіх» – підсумував учасник дискусії.

Дискусія навколо депутатів у лавах ЗСУ виявила складність суспільних настроїв. З одного боку, люди очікують від представників влади першого кроку до захисту країни. З іншого боку, вони часто сумніваються в щирості їхніх намірів.