«Досі не відчуваю, що я вдома». Інтерв’ю з засновницею громадської організації «Полігон 56 Бердянськ» Оленою Добичею

Двічі переселенка, дружина військового, який повернувся з російського полону, помічниця ветерана Олена Добича знає, як війна руйнує життя. Жінка допомагає родинам військовополонених і зниклих безвісти знайти своїх рідних і підтримує їх на цьому шляху. Більше про роботу «Полігон 56 Бердянськ» та історію Олени читайте в інтерв’ю «Бердянськ 24».

Бердянськ став рідним містом

Олена разом з дітьми переїхала до Бердянська з Донецька у 2014 році. Тут вона знайшла роботу – працювала менеджером з логістики на «Агринолі», вийшла заміж і знову відчула себе вдома.

«З 2014 року для мене Бердянськ став рідним містом, яке прийняло мене разом з дітками. Було дуже важко покинути рідну домівку. Але з часом я звикла до Бердянська, до моря. Бердянськ – це наше море, вже наше. Дуже за ним скучаю та навіть Одеса для мене не Бердянськ», – поділилася жінка.

З 2020 року чоловік Олени служив у 56 окремій мотопіхотній бригаді Маріуполя. Їх полігон знаходився в Новопетрівці біля Бердянська. Коли почалося повномасштабне вторгнення чоловік боронив Маріуполь.

«Ми бачили те жахіття, яке у них. Багато питань не могли задавати, бо розуміли, що всі рації, телефони прослуховуються. Єдине, ми допомагали своїм хлопцям і передавали інформацію про те, що відбувається у нас у Бердянську. Як заходили кораблі, танки. Тобто ми були їхніми агентами, очима та вухами, передавали інформацію», – згадала Олена.

Полон чоловіка та півтора роки без звісток

В березні 2022 року бердянка втратила зв’язок з чоловіком. Тривалий час бердянець вважався зниклим безвісти.

«На жаль, з 26 березня ніхто не виходив на зв’язок. Всі дружини об’єдналися та тримали між собою зв’язок. Ми не знали чи живі наші хлопці, чи ні. Ми переглядали всі канали, всі інформаційні ресурси, де могла б бути хоч якась інформація. Потім ми знайшли фото, відео одного з наших побратимів і так дізналися, що наші хлопці вже у полоні. На жаль, мій чоловік до травня, якщо не помиляюсь, не виходив на зв’язок, а в травні йому дали один дзвінок. Він повідомив, що у полоні в Оленівці. Чоловік сказав «Виїжджай, чому ти вдома?», – розповіла бердянка.

Відтоді Олена не отримувала звісток від чоловіка, нічого не знала про його стан і місцеперебування. Особливо жінка турбувалася після теракту в Оленівці, адже жодного підтвердження, що коханий вижив не було.

«Я не знала де його шукати, але шукала скрізь, де тільки можна. Я і з хлопцями спілкувалася, і робила запити. Але в серпні 2023 року зі мною нарешті зв’язався Міжнародний комітет Червоного Хреста і сказали, що мій чоловік підтверджений національним інформаційним бюро росії, що він утримується в рф. Але де саме мені ніхто не повідомив. Його і ще декілька хлопців вивезли в росію, але в різні колонії. На жаль, не було тих, хто саме з ним був. Його обміняли 3 січня 2024 року, одразу після Нового року», – розповіла бердянка.

Олена дочекалась з полону свого чоловіка і допомагає пройти цей шлях іншим жінкам (Фото: соцмережі героїні)

З полону бердянець повернувся з травмами та каліцтвами, отримав другу групу інвалідності. Через два роки його реабілітація досі триває, як і адаптація до цивільного життя.

«Єдине, що допомагає, це спілкування або з родиною, або зі своїми побратимами. Це все, що він бажає. Йому дуже важко відновитися, він досі не відновився», – наголосила дружина захисника.

Двічі переселенка

Олена з дітьми виїхала з Бердянська разом з іншими сім’ями бердянських захисників у червні 2022 року. Жінкам вдалося вивезти секретні документи, щоб ті не дістались окупантам. Вона зізналася, що тікати від росії вдруге було легше. Загартована досвідом 2014 року, переселенка вже знала як діяти. Жінка каже, що окупацію Донбасу та Бердянська неможливо порівнювати.

«Це зовсім різне хоч і однакове водночас. Вперше, звісно, ти не зрозумів, що відбувається, коли підривають мости. Але ти не знаходишся в окупації, бо поруч ті самі люди, які були. А Бердянськ – це танки, які зайшли буквально одразу. Тоді ти вже розумів хто є хто і де наші, а де не наші. У 2014 взагалі не було зрозуміло, що відбувається», – пояснила бердянка.

Зараз Олена живе в Києві, каже, за стільки років їй так і не вдалося відчути себе тут як вдома.

«Досі не відчуваю, що я вдома, бо не маю свого житла. Здається, що люди не розуміють мене. Але коли зустрічаю людей з Донецької області, з Бердянська, то якось уже легше на душі», – розповіла переселенка.

Допомага ветеранам і їх сім’ям

Після евакуації влітку 2022 жінка заснувала громадську організацію «Полігон 56», яка об’єднала 25 сімей військових. П’ять з них досі чекають своїх рідних з полону.

«Саме створення організації дало поштовх у пошуку , щоб нас чули. Ми почали більш потужно працювати в серпні 2022 року, коли всі громадські організації, які займаються питаннями безвісті зниклих полонених, почали запрошувати до Києва. У 2023 році створили «Полігон 56» з юридичним статусом. І це вже були не лише бердянці, а різні роди військ. На сьогодні це понад 6 тисяч людей», – розповіла бердянка.

Голова громадської організації розповіла, що сім’ям, які до них звертаються, надають повний алгоритм дій: починаючи від отримання сповіщення та написання заяви до Нацполіції, СБУ та МВС, до подання інформації до Національного інформаційного бюро та створення особистого кабінету в Координаційному штабі.

«Ми знаємо куди звертатися, ми направляємо людей, ми надаємо їм інформацію та джерела, де можна шукати інформацію по документах, спілкування з військовою частиною й отримання всіх належних документів і виплат. Тобто раніше такого алгоритму не було. Це все створили родини. І завдяки їм державні структури запрацювали краще. Не те, що держава не працювала у 2022, просто ніхто не був готовий до такого повномасштабного вторгнення», – зауважила Олена.

«Полігон 56 Бердянськ» опікується не лише військовими, а й цивільними полоненими та зниклими безвісти.

«Ми долучаємо всіх, хто до нас звертається. Ми спілкуємося зі звільненими з полону, отримаємо від них інформацію, передаємо її родинам, знаходимо сім’ї. Намагаємося надати інформацію родинам, які взагалі не мали ніякої звістки або не знали де перебувають їх рідні», – пояснила Олена.

Вона наголосила, що зараз сім’ї безвісті зниклих і полонених співпрацюють з державними установами та міжнародними організаціями. У 2025 році представники «Полігон 56 Бердянськ» спілкувалися з Папою Римським і кардиналом, послом Туреччині тощо.

Крім громадської організації Олена працює помічником ветерана. Це спеціаліст, який супроводжує військових після звільнення з полону, поранення тощо.

«Навіть у застосунку Дія в сервісах є помічник ветерана. Якщо учасник бойових дій шукає або реабілітаційний центр, або лікування, він може зайти в застосунок, вказати місце проживання, регіон і знайти того помічника ветерана, який надасть йому інформацію, де можна пройти реабілітацію, зубопротезування, знайти поміч у відновленні документів або ще щось. Такі помічники ветеранів зараз є в усіх регіонах, вони допомагають, направляють, координують. Це не тільки інформаційно, але і це точково по кожному ветерану», – пояснила Олена.