Історія бердянця Андрія, який пройшов військовий вишкіл окупантів і втік від системи

Андрій понад два роки прожив в окупованому Бердянську. Хлопець на власному досвіді переконався, як російська система вербує українську молодь на ТОТ і зміг від неї втекти. «Бердянськ 24» дізнався про історію юнака від команди Save Ukraine, яка допомогла Андрію та його матері покинути окупований Бердянськ.

До російської школи через шантаж

Коли російські танки зайшли до Бердянська, Андрію було п’ятнадцять. Наступні два роки його життя перетворилося на гру в «невидимку». Поки за вікном майоріли чужі прапори, хлопець за зачиненими дверима онлайн закінчував 10 та 11 класи української школи. Родина доглядала хворих дідуся та бабусю, тому виїзд здавався неможливим. Вони сподівалися просто перечекати, але окупаційна система сама їх знайшла.

Напочатку 2024 року до них додому прийшли російська міліція та «органи опіки». Фотографували побут, перевіряли гаджети. Андрій уже мав російський паспорт, який отримав під тиском, але в реєстрах окупантівзначилось, що він ніде не вчиться.

Батькам прямо заявили: або син іде до російської школи, або на них чекає кримінальна справа та позбавлення батьківських прав. Поки матір намагалася виграти час у розмові, Андрій у сусідній кімнаті поспіхом видаляв із комп’ютера все, що пов’язувало його з українським навчанням. Родина була змушена віддали хлопця до місцевої школи, де його «понизили» на один клас, бо українські документи про освіту окупанти визнали недійсними.

Від тиску до мілітаризації

У травні 2024 року усіх десятикласників під загрозою недопуску до іспитів примусово відправили на п’ятиденні військові збори до спеціального табору. Те, що називали «курсом захисту вітчизни», виявилося повноцінним військовим вишкілом під керівництвом колишніх комбатантів. 17 річних підлітків тримали на закритій території, де день починався з шикування та муштри. Андрій згадує: підліткам видавали зброю (без боєкомплекту – ред.), змушували у багнюці рити окопи на швидкість, відпрацьовувати штурм будівель і переміщення двійками під крики інструкторів. За будь-який прояв непокори чи «зайвий» звук затвора – колективне покарання відтисканнями.

Умови були спартанськими, телефони забирали. Частина дітей отруїлась неякісною їжею. Щонайменше двох хлопців швидка забрала прямо з полігону. Фактично, окупаційна влада готувала з українських підлітків мобілізаційний ресурс, привчаючи їх до військової дисципліни.

Втеча з дому

Одразу після повернення з «вишкілу» родина Андрія зрозуміла, що далі буде повістка до армії рф, тож вирішили тікати. Потім був шлях через окуповані території, численні блокпости та 40 хвилинні допити на фільтрації. Це виснажувало, але мета була одна – вирватися.

На перетині кордону з Україною Андрій вперше за два роки відчув себе в безпеці. Саме тут він зробив заяву, яка вразила навіть його матір. Вона планувала везти сина далі в Європу, щоб вберегти від війни. Проте юнак, який на власні очі бачив методи «виховання» окупантів, навідріз відмовився їхати за кордон.

«Я залишаюся тут. Краще служити у своїй країні, ніж бути втікачем десь там», – сказав Андрій.

Команда Save Ukraine допомогла родині евакуюватися, надала необхідну психологічну та юридичну підтримку. Сьогодні Андрій перебуває на вільній українській землі, де може самостійно обирати своє майбутнє.

Контакти Save Ukraine:

  • 0 800 33 31 29 безкоштовно
  • Telegram бот: @SaveUkraineOfficial
  • info@saveukraineua.org