Цей матеріал – частина проєкту «Психо.Логічно», що підтримує переселенців з Бердянська та тих, хто залишився в окупації. Під час війни казки та історії стають інструментом підтримки й самозцілення. Психологиня Світлана Омельницька розповідає, як саме читання допомагає дітям і дорослим справлятися зі страхами, тривогами та емоційними труднощами.
Казка – це не лише дитячий світ. Вона може бути простором глибокого внутрішнього зцілення і для дорослого, особливо у складні часи. Психологиня й казкотерапевтка Світлана Омельницька наголошує, що через читання ми взаємодіємо з нашою внутрішньою дитиною.
«Дорослі, коли читають казки, теж занурюються у світ внутрішньої дитини. Це та частина нашої особистості, яка відповідає за бажання, цілі, емоції», – пояснює фахівчиня.
Під час війни особливо важливо мати простір, де дитина може прожити емоції. У терапевтичній кімнаті Світлани – книжки, іграшки, казки.
«У мене є ведмедик-медик у білій сорочечці. Я починаю розповідь про нього: як він дізнався, що іграшки та творчість можуть лікувати. І далі кажу: а ти хотів би спробувати? Пограти з кольором, з пластиліном, обрати особливу іграшку», – ділиться психологиня.
Особливе місце у практиці займають казки про страхи. Наприклад, історія про їжачка, який навчився лопати свої страхокульки. Чи про папугу, який боявся говорити про те, що відбувається, але з часом дізнався, як реагувати в незрозумілих ситуаціях.
«Ми не просто читаємо казки, а й пропрацьовуємо їх. Є багато методик: картки, вправи, запитання до дитини. Наприклад, єдиноріжок з книжки теж боявся. Що з ним було? Як він собі допоміг?», – пояснює Світлана.
Зараз з’являється багато важливих книжок для дітей. Наприклад, книжка «Казка про казку» від фонду «Рідні», створена під час війни. Там є історія про пташку Сиренку, яка спочатку всім заважала, але потім виявилось, що вона захищає – співає голосно, аби всі встигли сховатися в безпечне місце.
«Мені дуже подобається ця історія. Вона пояснює дітям, що сирена – це не тільки страшно, а й потрібно для безпеки», – додає психологиня.
Серед улюблених авторів Світлани – Світлана Ройз (книжка «Сміховисько») та Оксана Грицюта («Ведмедик Упанчик у старому лісі»). Їхні історії допомагають адаптуватися, зрозуміти власні емоції, знайти підтримку у складних ситуаціях.
«Є книжки, які читаємо не просто як історію. Ми зупиняємося, питаємо дитину: а як би ти? А що б зробив ти? Такі книжки – це справжні підказки, як допомагати собі», – розповідає Світлана.
У терапевтичній практиці важливо обирати історії обережно. Не всі казки є терапевтичними, особливо авторські. Деякі з них можуть переносити на героїв власні емоції, які не завжди екологічні для читача. Такі тексти можуть навіть травмувати, якщо не підібрані з урахуванням досвіду дитини.
«Я завжди раджу перед тим, як дати книжку дитині, прочитати її самому. Відчути, чи відгукується. Діти можуть пережити травматичний досвід, і, наприклад, навіть згадка про грім чи блискавку може їх тригерити», – застерігає психологиня.
Світлана наголошує: довіряйте фахівцям. Її вибір – книжки авторів, які мають психологічну практику. Вони не просто пишуть казки, а втілюють у них досвід, допомагають дітям і дорослим проживати війну, шукати підтримку, розуміти себе.
«Коли розумієш, що це фахівець, що він працює з дітьми, що він створив книжку не просто як автор, а як психолог – тоді можна сміливо довіряти такій історії», – підсумовує Світлана Омельницька.
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google