Мешканці окупованого Бердянська змушені звертатися онлайн до лікарів на підконтрольній

В окупованому Бердянську бракує лікарів і обладнання, тому частину пацієнтів лікують фактично дистанційно – родичі передають їхні аналізи на підконтрольну територію, де медики коригують призначення. Так живе і 55-річна Катерина, яка не може отримати базову допомогу у своєму місті.

Катерина живе в окупованому Бердянську й ніколи не думала, що одного дня лікування перетвориться для неї в складний маршрут між двома реальностями. У місті, де люди виживають під тиском російської армії, медицина опинилася на межі існування. Обладнання майже не оновлюється, фахівців бракує, а ті, що залишилися, працюють так повільно й нерегулярно, що потрапити до них стає майже неможливо.

«Потрібен був один вузький спеціаліст, а їх у місті всього двоє. Один з них весь час десь ходить, приймає по кілька людей на день, і з ним просто нереально зустрітись. Я чекала від ранку до обіду, не змогла потрапити до лікаря і пішла додому. Наступного разу історія повторилася», – каже Катерина. 

Другий лікар, до якого Катерині все ж вдалося потрапити, викликав у сім’ї ще більше тривоги. Призначене лікування не лише не допомагало, а й погіршувало стан жінки.

«Вона почала скаржитися, що їй стає гірше. Дозування ліків виглядали дивно, тому я забрала її аналізи, УЗД, виписки й понесла нашому лікарю тут, у Львові. Просто щоб зрозуміти, чи правильні дози назначив лікар», – каже сестра жінки, яка проживає у Львові. 

Лікар на підконтрольній території одразу побачив помилки в призначеннях. Скоригував терапію, порадив повторити деякі аналізи, зробити додаткове обстеження, стежити за симптомами. Катерина не може покинути Бердянськ, тому рідні фактично стали для неї «мостом» між двома сторонами. Вони отримують рекомендації, передають їх телефоном, фотографують результати та знову відсилають назад.

Через дефіцит фахівців у місті людям доводиться шукати поради поза межами окупації. У Бердянську практично не лишилося профільних спеціалістів: багато хто виїхав у перші місяці, інші виїхали пізніше через тиск чи страх. Ті, що працюють, часто мусять обходитися старим обладнанням, нестачею медикаментів і постійними перебоями з водою й електрикою.

Візит до лікаря може тривати лічені хвилини, а обговорення лікування зводиться до коротких фраз без пояснень. Через це люди або лікуються самостійно, або намагаються знайти когось, хто зможе перевірити їхні аналізи дистанційно – кажуть місцеві.

Катерина сьогодні повністю залежить від консультацій лікаря, який знаходиться далеко від її міста. Він уважно відстежує всі зміни в аналізах, переглядає фото з записів лікарів у Бердянську, пояснює, що означає кожен показник. Каже, що без дообстежень неможливо призначити безпечне лікування, але робить усе, що може, в таких умовах.

«Там ніхто тобі нічого не пояснить. Просто скажуть приймати те, що скажуть, і все», – говорить родичка.

Страшно уявити, скільки людей щодня не отримує нормальної медичної допомоги, або ж їхні діагнози не вірні.