Якщо «руський мір» не зупинити, то національний склад нашого міста може кардинально змінитися. Місця не вистачатиме не тільки українцям, а й самим росіянам. Як це вже сталося з сусіднім Маріуполем.
Маріуполь потопає в гастарбайтерах-злочинцях
«Бердянськ 24» звернув увагу на один дивний, але показовий факт: у маріупольських інформаційних джерелах, в тому числі і в z-пабліків, значно зріс трафік з країн Середньої Азії.
Здавалося, ну який може бути запит в умовному Узбекистані чи Таджикистані на події в Маріуполі? Відповідь проста. Вони читають про своїх співвітчизників. А ті вже в Маріуполі складають серйозний відсоток населення.
Коректний чисельний склад сусіднього міста зараз складно назвати. За словами мера українського Маріуполя Вадима Бойченка, станом на березень 2023-го в захопленому і розбомбленому загарбниками місті залишалося близько 120 тис мешканців, ще десь 120 тис. – виїхали за кордон, 150 тис. – на територію вільної України.
А вже восени 2023-го радник мера Маріуполя Петро Андрющенко заявив, що кількість завезених робітників з Середньої Азії та Кавказу перевищила 50 тисяч осіб. Тобто, плюс-мінус кожен третій – не українець. Та й не росіянин також.
– Хіджаби в Маріуполі стали звичайною справою, але цього ніколи не було. Просто для розуміння, наскільки там змінився національно-етнічний склад. Мігранти привозять в Маріуполь російські проблеми, в тому числі і розбрати на релігійній основі.
Фактично мусульман у місті стало так багато, як ніколи раніше – чеченці, дагестанці, узбеки, таджики. Вони починають розбиратися в стосунках між собою і групуватися в банди, – підсумував Андрющенко.
Якісний склад «гостей» зрозумілий. Там немає професорів та академіків. Великий відсоток людей із кримінальним минулим. І в будь-якому випадку вони всі є злочинцями, адже на територію України потрапили незаконно.
Потік мігрантів впевнено рухається в сторону Бердянська. “Дякувати” за це варто місцевим колаборантам. Фотоколаж: “Спротив”
Бердянськ наступний на переформатування національного складу
Ці процеси в Бердянську поки що простежуються не так очевидно з двох основних причин:
- У нас росіяни не наробили такого лиха, як в Маріуполі. Там масштаби відбудови просто космічні. Апетити до відкатів та бюджетних крадіжок відповідальних чиновників – шалені. Саме тому працюють не росіяни, не окуповані українці, а саме найдешевші в оплаті праці азіати.
- Як не дивно, але допомагає повна відсталість «мера» Сауленка та новобраних зрадників-«депутатів». Вони банально не здатні запропонувати своїм покровителям хоч якісь проекти, на які росіяни готові давати будь-які гроші.
Немає ідей, немає масштабу, немає і згаданої вище проблеми.
Якщо це з’явиться – гастарбайтери з родинами одразу переїдуть в Бердянськ. Де море, де затишно, де прекрасна коса. А те, що місцеві топ-колаборанти також забажають заробити на мігрантах і посунуть бердянців, можна і не сумніватись.
Проте і без цього вже добре видно, як культура і етнічна структура українського Приазов’я змінюються. Більшість українців російські терористи витіснили. Якщо ЗСУ не вплине на ситуацію, то Бердянськ перетвориться на якусь азійсько-кавказьку республіку з кримінальним нахилом. Це очевидно.
І це один з чисельних побочних ефектів приходу «рускава міра».