Відео про бердянців

Цього тижня: про депортації, заборону повернутись додому і життя, в якому ти більше нічого не вирішуєш. А також - про бердянців, які навіть після виїзду не можуть вплинути на найважливіше.

Це бердянський художник Володимир Жарков. Він писав картини з морськими краєвидами з далеких 90-х, багато їздив на велосипеді та жив своє краще життя. Але війна змінила все. Нині пан Володимир разом з дружиною проживає в Ворохті, море змінилося на гори не лише в реальності, а й на холстах. Це бердянський художник Володимир Жарков. Він писав картини з морськими краєвидами з далеких 90-х, багато їздив на велосипеді та жив своє краще життя. Але війна змінила все. Нині пан Володимир разом з дружиною проживає в Ворохті, море змінилося на гори не лише в реальності, а й на холстах. Детальніше про митця дивіться в нашому сюжеті

Цього тижня — про тиск за українські символи, вироки за зраду та небезпечні узагальнення про ціле місто. А також про бердянців, які зустрічають Великдень у різних містах, але продовжують тримати зв’язок із домом.

Марина виїхала з Бердянська за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення. Жінка каже, що інтуїтивно відчула біду, тож зібрала валізи та поїхала до доньки в Київ.

Настя каже: її дім там, де чоловік. Та попри адаптацію до нового життя, дівчина мріє поїхати до рідного Бердянська, погуляти біля моря та насолодитися закатами сонця.

Наталія живе в Києві вже двадцять років, проте щиро зізнається: стати «своєю» у столиці їй так і не вдалося. Жінка навіть роздумувала над тим, щоб повернутися до рідного Бердянська. Вона й досі дбайливо зберігає квиток «Бердянськ – Київ» та плекає мрію, що одного разу він знову знадобиться їй для подорожі додому.

Цього тижня — про зміни, які не завжди видно одразу. Погіршення якості життя, віджим майна, чужі вулиці у рідному місті. І про те, що насправді неможливо переписати.

Бердянка Анастасія рік прожила в окупації працюючи в салоні краси. Але в 2023 році дівчина виїхала до Черкас, де продовжує розвиватися в своїй сфері. Зізнається, що перший час було тяжко. Та сьогодні вона має улюблену роботу, стосунки та цілі. Детальніше дивіться у сюжеті.

Для Юрія Краснікова війна почалася із відчуття небезпеки у власному помешканні. Після того як навесні 2022 року до його дверей постукали з обшуками, хлопець з родиною був змушений залишити окупований Бердянськ. Поки він шукав прихистку, у його родинному гнізді господарювали загарбники – вони нищили все, що ідентифікувало власників як українців, розводячи багаття з вишитих рушників та історичної літератури.

Цього тижня — про спроби відрізати місто від зв’язку, людей і можливостей. Про життя бердянців під обстрілами в інших містах. І про те, чому Бердянськ досі не мовчить.