Занепад медицини та фермерства, масовий терор і грабунок, школи без вчителів і призов до армії. Що відбувається в селах Софіївської громади в інтерв’ю «Бердянськ 24» розповів ексначальник сільської військової адміністрації Станіслав Захаревич.
Відчувається економічна криза
Напочатку окупації російська влада намагалася відтворити українську систему правління, але потім вирішила оптимізувати кадри. Колишній очільник Софіївської СВА Станіслав Захаревич розповів, що в деяких селах функцію голови виконують працівники будинків культури, зокрема прибиральниці.
«На території нашої громади в окупантів були одні з найбільших проблем з кадрами. Навіть п’ять із шести перших гауляйтерів були немісцевими. Вони прибули з сусідніх громад, або взагалі з Донецької області, з інших територій. Крім того, в деяких селах була дуже велика плинність кадрів. Є села, де гауляйтерів уже змінилося аж вісім. Тому я вважаю, що перший фактор – це ненадійність так званих гауляйтерів, більшість з них особи, які вели асоціальний спосіб життя або не місцеві. І другий фактор – це оптимізація бюджетних видатків. Тому що у 2022 – на початку 2023 року вони створювали величезну кількість робочих місць, платили гарні заробітні плати, потім це все оптимізували. З 2026 року скорочують посади медсестер і сторожів у школах, тих хто супроводжує дітей у шкільних автобусах. Причому офіційно це з 1 січня 2026 року, але по факту вже минулого тижня деяких осіб через це звільнили. Влітку працівників будинків культури відправляли на два тижні у відпустки за власний кошт. Тому економічна криза там дуже гостро відчувається», – пояснив Захаревич.
Так само окупаційна влада економить на пенсіях. Зараз жителям ТОТ перераховують і зменшують виплати.
«Окупанти встановили мінімальну пенсію 13 тисяч рублів. Якщо раніше вони намагалися нараховувати людям 19-23 тисячі рублів, то зараз вони встановлюють переважно 13-15 000. Є жителі громади, кому зменшили пенсію: було 25, а стало 14. Є навіть випадки, коли колаборанти позиваються до російських судів, бо їм незаконно недорахували пенсію. І вони судяться з російським пенсійним фондом з приводу власного пенсійного забезпечення», – зазначив Захаревич.
У школах працюють вчителі без освіти та досвіду
У 2023 році окупанти почали навчання в п’яти школах з шести та не відкрили жодного дитячого садочка з п’яти. Зараз, після понад трьох років окупації, російська влада спромоглась запустити в роботу один дошкільний заклад. Станіслав Захаревич розповів, що майже всі українські вчителі відмовились від співпраці з окупантами.
«Пізніше їм це вдалося, але шляхом терору. Один з директорів тричі був на підвалі в окупантів, бо не давав відкрити школу. Вони набирали вчителів за оголошенням. Вчителями працюють люди, які при Україні засуджені за крадіжку, є навіть ті, хто засуджений вже самими окупантами. В селі Єлисеївка вчителькою початкових класів взяли багатодітну маму, яка до того ніде не працювала. Старшокласники зафільмували, як вона прив’язала першокласника скотчем до стільця та жорстоко била дитину. Окупанти навіть писали на своїх ресурсах про те, що їй загрожує до трьох років позбавлення волі, але вона продовжує працювати», – повідомив Захаревич.
Також він розповів, що молоді вчителі часто звільняються та їдуть до міста. Їх не влаштовує зарплата, яку окупаційна влада зменшила більш ніж удвічі.
Бюрократія по-російськи та перепони для похорону
Щоб отримати елементарну довідку жителям сіл треба їхати до Приморська, транспортне сполучення з яким відсутнє.
«Місцеві представники влади, так би мовити, формують довідку. А для того, щоб зареєструвати цю довідку та отримати печатку, треба везти її до Приморська, чекати від трьох до семи днів, щоб потім її забрати. І нікого не цікавить, що транспортного сполучення немає. Окупанти у 23-му році напередодні виборів поновили маршрут на Приморськ, але після виборів вони його знову ж закрили», – зауважив колишній голова громади.
Захаревич розповів, що окупанти створили перепони навіть для поховання померлих. Отримання всіх дозволів може займати тривалий час.
«У 2024 році окупанти переписали всі могили на кладовищах. Для нас це було дуже дивно. З 2025 року вони прийняли правило – щоб поховати людину необхідно отримати дозвіл у спеціалізованої служби з питань похоронної справи. Ця служба знаходиться в Приморську. На практиці це виглядає так, що помирає в селі людина, родичі мають оформлювати смерть, їдуть до Приморська, щоб отримати дозвіл на поховання. Поховання, наприклад, заплановане на сьогодні, але люди до третьої години дня чекають, щоб отримати такий дозвіл. То працівники у відпустці, то в них оголошена повітряна тривога, то мінування, то якісь інші моменти. І дуже часто люди не можуть навіть вчасно поховати своїх рідних. Крім того, необхідно підготувати певні документи та сплатити збір у російському банку. Аналогічно, після поховання, якщо ви хочете встановити пам’ятник, ви також повинні отримати на це окремий дозвіл», – розповів Захаревич.
Смертність зашкалює, а медицини немає
Експосадовець повідомив, що в селах громади критично збільшився рівень смертності. З початку повномасштабного вторгнення він у сім разів перевищував народжуваність. У 2025 році статистика погіршилась.
«З 1 січня 2025 року рівень смертності перевищив народжуваність у 11,5 раза. Станом на 1 серпня в 11 населених пунктах народилося 4 дитини, а померло 47 осіб. І зараз ця тенденція зберігається, тобто рівень смертності просто зашкалює. До повномасштабного вторгнення на території громади за пропискою проживало 5800 жителів, по факту трохи менше, близько 500. Зараз там залишилося менше ніж 2400», – розповів Захаревич.
1 жовтня вся Софіївська громада залишилася без сімейного лікаря. Двічі виїзний прийом проводила лікарка з Приморська, але вона не встигла оглянути всіх охочих. Хто має можливість, їздить на медогляд до Бердянська, Приморська чи Мелітополя.
«Нашим людям, які приходять на лікування, тихо говорять, «хочете жити – їдьте в Україну». Або «уїжджайте туди», якщо бояться прямо називати. Тому що там надзвичайно багато стало лікарів з росії, зокрема і малі народи. Є випадки, коли вони навіть не можуть нормально говорити російською мовою, але зразу запитують, у скільки ви оцінюєте мої послуги. Тобто фактично вимагають хабаря, не надаючи кваліфікованої медичної допомоги. Тому рівень смертності високий. Навіть молоді чоловіки на тимчасово окупованій території 39 років, 47, 56 років, здавалося б з відносно буденними хворобами не виліковуються, а відправляються на той світ завдяки стану медицини», – повідомив Захаревич.
За його словами, 70% лікарів, які приїжджають працювати з росії –некваліфіковані. Решта 30% не мають відповідного обладнання для діагностики.
«Якщо до повномасштабного вторгнення комп’ютерну томографію можна було зробити у Приморську, то зараз навіть у Бердянську це фактично нереально. Люди їдуть до Мелітополя, а це дуже далеко. В Приморську певний час тому спалахнув скандал, з території росії прибули два лікарі, вони займали керівні посади. І нещодавно російська поліція виявила, що їхні дипломи були фальшивими. Але вони постаралися не надати розголосу цій історії. Тобто, фактично, тимчасово окупована територія стала територією для заслання всіх некваліфікованих фахівців і для отримання легких грошей. Лікарі, які прибувають з території росії, говорять, що тут просто вдвічі більше платять», – зазначив Захаревич.
Також людям відмовляють в інвалідності, зокрема з серйозними захворюваннями кшталт цукрового діабету чи відсутності однієї нирки.
Терор і злочинність
Станіслав Захаревич повідомив, що в селах окупанти більше тероризують населення, ніж у містах. Чимало жителів громади виїхали до Бердянська. Приморська чи Мелітополя, бо там начебто безпечніше. За словами Захаревича, останнім часом окупанти змінили підхід до перевірок населення.
«Якщо у 2022 році терор був масовим. О 5 ранку всі в’їзди-виїзди з сільського населеного пункту перекриваються російськими БТРами, Уралами. І з різних точок села від будинку до будинку йдуть окупанти, влаштовують облави, перевіряють підвали, горища, документи, відбуваються. Били та забирали цивільних, хто підозрюється в проукраїнській позиції. То наприкінці 2024 року окупанти дещо змінили свою тактику та практикують точкові відвідування. Через це навіть іноді сусіди не знають, що до сусіднього будинку приїжджали окупанти. Це часто відбувається вночі та, наприклад, там на один населений пункт вони обрали чотири родини й точково до них приїхали. Зрозуміло, що ці родини попереджені, що не мають права розголошувати, що сталося», – пояснив ексочільник громади.
За три роки окупації в громаді викрали понад 70 цивільних. З них близько десяти жінок і шість неповнолітніх. Чотирьох чоловіків досі утримують у неволі. Двох з них засудили на великі терміни начебто за співпрацю з українськими спецслужбами та спробу підірвати російську колону між селами Юр’ївка та Зеленівка.
Також Захаревич розповів, що останні два роки зросла смертність серед фермерів і підприємців. Часто це вбивства, у яких звинувачують місцевих жителів.
«Хоча я можу сміливо сказати, що до цього причетні ворожі спецслужби та безпосередньо окупанти, які дислокуються в цих селах. Інтерес там перш за все корисливий. Але окупанти намагаються прикривати власні злочини», – запевнив чоловік.
Захаревич повідомив, що періодично російські військові сваряться між собою. Іноді такі суперечки закінчуються вбивствами.
«На блокпосту були конфлікти між ДНРівцями та дагестанцями. У червні цього року в районі села Софіївка, біля місцевого кар’єру, було знайдено 5 трупів окупантів зі слідами насильницької смерті. Одразу перекрили водосховище, туди заборонили доступ, але не встигли вчасно. Свідками були й місцеві жителі, і самі окупанти розповідали. Ці п’ятеро стали жертвою п’яних розбірок. Також у нас були випадки самопідриву на півночі громади, тобто окупанти мінували території та самі від цього страждали», – розповів Захаревич.
Також він повідомив, що в російських військах є дезертири. Тих, хто втік з частини шукають, зокрема, в будинках місцевих жителів.
«Перевіряють кожен закуточок, кожну трубу, кожен підвал, шукають тих, хто втік. Іноді місцеве населення звинувачують у тому, що вони допомогли дезертирам з російської армії втекти. Був випадок, коли один з окупантів розстріляв свого безпосереднього командира, ще одного поранив та намагався втекти, його не схопили. Тоді облава тривала майже чотири дні, окупанти тероризували наші сільські населенні пункти», – згадав попередній голова громади.
Заселяються до будинків, а майно крадуть або викидають
В порожні будинки окупанти заселяють своїх військових, а також оголосили про переїзд переселенців з рф, іноді російські військові перевозять на села Бердянщини свої сім’ї. За словами Захаревича, Софіївська громада була першою на Бердянщині, де почали відбирати житло.
«В січні 2023 року окупанти опублікували перелік понад 40 житлових будинків у сільських населених пунктах. Найбільше, до речі, було з мого рідного села Нельгівка. Вони періодично, раз на пів року, знову ходять і переписують ці житлові будинки, описують їхній житловий стан. У ці будинки дуже часто заселяють окупантів, хоча офіційна окупаційна влада заявляє, що російським військовим заборонено заселятися в житлові будинки. Вони мають селитися за межами населених пунктів. На цю заборону ніхто не зважає. Вони забирають усе, а що не можуть забрати знищують. В село Єлисеївка два місяці тому наїхало дуже багато окупантів, вже відбулась ротація. Після ротації вони частину майна в будинках забирають, а інше просто викидають на смітник за селом. І коли відбуваються ротації, прибувають нові російські військові, вони йдуть до так званої місцевої влади та говорять, найдіть нам «домик с удобствами», тільки де наші ще не жили. Але таких уже, на жаль, немає», – зазначив Захаревич.
Втім, навіть якщо господар перебуває на ТОТ, це не гарантує безпеку його житла. Окупанти можуть заселитися до будинку поки людина їздить у місто у справах.
«Люди поїхали до Бердянська, повернулися додому, а в їхньому будинку вже знаходяться окупанти. Коли спробували встановити справедливість, окупанти відповіли, що нікого не було. Хоча це відбувалося того ж дня. Люди змушені були шукати інше житло і два тижні жити в іншому місці, допоки змогли повернутися у свій будинок після ротації», – повідомив Захаревич.
Окупанти використовують поля Бердянщини, втім цього року в Софіївській громаді був найгірший врожай з 2003 року. Збір зернових подекуди не перевищував 20 центнерів з гектара, при довоєнній нормі в 35-40. Врожайність соняшника в окупантів склала 1-4 центнери з гектара, замість звичних 15-19 центнерів. Частину сільськогосподарських угідь використовують для будівництва укріплень, для чого забирають техніку у місцевих жителів.
З сіл тікають чоловіки
На території громади, як і на решті окупованих територій, проводиться призов на строкову службу. Захаревич розповів, що молоді люди часто звільняються з роботи та їдуть з села, щоб уникнути військового обліку.
«По селах дуже багато чоловіків просто відмовлялися навіть працювати, щоб не ставати на військовий облік і місцеві підприємці втратили цінні кадри. Чоловіки навіть виїхали з території, щоб їх не призвали. Особливо це стосується 18-30 років. У нас уже є призвані молоді хлопці, зокрема із родин колаборантів. Їх забирають до російської армії, одразу обмежують зв’язок. За останні кілька місяців двоє асоціальних жителів громади уклали контракт з російською армією. І вони обидва вже вважаються зниклими безвісти», – повідомив ексголова військової адміністрації.
Для Станіслава Захаревича окупація громади та прагнення розповідати про злочини окупантів особиста історія. На початку вторгнення чоловіка забирали на підвал і схиляли до співпраці.
«Коли чотири роки тому я ставав сільським головою, то уявити не міг, що мені доведеться пережити. Я намагаюся докладати всіх зусиль, щоб допомогти нашій державі, нашому народові стримати агресора, стримати окупанта. Для мене особисто це принципове питання. І тому, коли я зустрічаюся з різними людьми в межах України та навіть коли прибувають іноземці, ми з ними дуже багато спілкуємось Особливо для іноземців дуже важливо, коли вони чують особисту історію», – поділився пан Станіслав.
Love 
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google