Навіть в окупації 50% школярів Бердянська вивчають українську. Директорці-зрадниці з ЗОШ №1 довелося виправдовуватись

Росіяни поки що дозволили мінімально вивчати українську мову в окупованих школах. І вже пожалкували

Чи в якості експерименту, чи в форматі загравань з окупованим населенням півдня України, але перед стартом навчального року рашисти провели опитування: чи бажають школярі вивчати українську мову? І результати виявилися дуже цікавими. Навіть в умовах постійного ризику для життя, тотального пресингу за національною ознакою, 46% школярів і батьків висловилися за уроки рідної мови. Так, це пару годин на тиждень, але все ж таки…

А пропагандисти одразу ж почали атакувати. Очевидно, що в їх головах не вкладається: регіон з високим відсотком російськомовного населення, «визволили», а тут вони не бажають забувати українську – як так? Виправдовуватися доводиться саме вчителям-колаборантам, і виглядає це максимально ніяково.

– Это нє фіга в кармані, нє тіхій протєст, как может показаться, – Дубінська z-пропагандистам

Да, так виглядає частина прямої мови директора проросійського закладу, створеного на базі ЗОШ №1. Таким чином Тетяна Дубінська намагається пояснити, чому вона, по суті, звичайна зрадниця, а переважна більшість бердянців та їх дітей – нормальні люди.

Это не фига в кармане, не тихий протест, как может показаться. Просто этот модуль выбирают в основном старшеклассники, которые уже привыкли к предмету, так им удобнее. А русский язык никуда не делся: на нем обучают по остальным дисциплинам. Кроме того, русскоязычной орфографии, пунктуации, стилистике и морфологии уделяют пять часов в неделю, литературе – три, – виправдовується перед російською аудиторією Дубінська.

Нова членкиня «єдіной росії» також наговорила, що раніше  перехоплювала записки дітей російської мовою, але з українськими літерами. І це, на її думку, жах. Отже, в схибленій уяві фашистки масові вбивства – не жах, а українські літери – жах.

В тому ж матеріалі її подруга по зраді завуч школи Ольга Головченко, яка раніше викладала українську (!) мову, бідкається, що переведений з російської Пушкін – це те, що, «м’яко кажучи, її серйозно засмучувало».

І це дійсно засмучує. Причому факт, що представники інтелігенції виявилися топовими колаборантами, викликає подив на рівні того, що наших дітей виховували люди з критично низьким інтелектом. Бо цивілізована, розвинена людина може лише жалкувати, що в її арсеналі немає якоїсь мови: української, англійської, португальської, китайської і т.д.

Кричати про те, що «я всєгда гаваріл на руском, і не собіраюсь нічєво учіть» може слюсар Ваня з умовного Новгороду, його ватний двоюрідний брат з бердянської Слобідки. А підтримувати їх в цьому будуть «педагоги» Дубінська та Головченко, яких, нажаль, колись допустили до виховання дутей.

росія знищила саме російськомовні регіони України. Їх війна не про «язык»

Сусідні варвари постійно прикривають свої криваві наміри. І мовне питання – чи не найпопулярніше в списку «відмазок».

Ми впевнені, що відсоток порядних українців абсолютно рівний як від східних і до західних кордонів, так і з півдня на північ. А от історичний контекст зумовив мовні відмінності. На сході більше «языка» і суржика. І росіяни в своїх суто імперських мареннях банально використовують фактор «защітім рускій язик» через таких примітивних і простих, як стілець, живих інструментів по типу Дубінської і Головченко.

Якщо у двох цих подруг запитати: а чому захисники-росіяни знищили сотні міст і зламали мільйони людських доль саме в більш російськомовних сході і півдні України? Більш ніж вірогідно що на чисто літературній почуємо те саме: «М-м-м, а-а-а, е-е-е, ето нє фіга в карманє, ето другоє»…

Справжні причини нападу набагато простіші і жахливіші. Розповіді про мову і захист «рускоговорящіх» – десь в третій сотні причин.

Українці прекрасно навчаються іноземним мовам на Заході. А деякі, чомусь, не могли опанувати українську?

«Бердянськ 24» нещодавно запускав опитування: наскільки прокачалися в іноземних мовах емігранти і в який спосіб: спілкування з носіями, курси, онлайн-методики?

Результат: майже 100 відсотків досягли помітного прогресу. Розуміють, спілкуються і т.д.

І є переконання, що деяка частина також раніше могла видати: «я нє учіл мову, вона складна, я всєгда общался на русском»…

Тобто розуміти, поважати і не підгорати від української – складно. А опанувати за рік-два німецьку, чеську, іспанську – будь-ласка? Як так виходить?

Тому всі маніпуляції стосовно української – це, знову ж таки, лише привід. Для побутових сварок, для скандалів, для війни врешті решт. Просто привід, а не зміст.

Знання інших мов – крутий скіл, знання  своєї – ще крутіший. Ваня з Новгороду з цим не погодиться. Йому достатньо однієї – російської з матами і помилками, а от школярі з окупованого Бердянська впевнені, що вони хочуть знати якомога більше. А українська їм точно знадобиться.

І навіть педагоги-зрадники цієї впевненості не зламають.

До речі, Дубінська жаліється, що лише 5 з 60 вчителів ЗОШ №1 залишися працювати з окупантами. Промовистий показник. Чи не так?