Анна Жук залишила окупований Бердянськ ще три роки тому. Вона перебралася на Одещину, але так і не змогла назвати нове місце домом. Втрата, евакуація, гіркий досвід переселенства – усе це стало поштовхом для створення спільноти підтримки «Свої». Тут жінки, які також змушені були залишити рідне, можуть знайти розуміння, силу й надію на повернення.
«Я живу біля моря, але це не моє море». Історія бердянки Анни Жук
Повну версію інтервʼю дивіться тут – Про втрату, самотність, відновлення та простір для жінок, або читайте текстову версію тут – Планувала своє життя лише в Бердянську