Про втрату, самотність, відновлення та простір для жінок. Історія бердянки Анни Жук

Анна Жук виїхала з рідного Бердянська під час окупації. Жила в страху, потім у Запоріжжі, а тепер – на Одещині. Але й досі не відчуває, що вдома. Їй бракує своїх людей, свого моря. І саме це відчуття чужості стало поштовхом створити «Свою» – простір для жінок, які втратили дім, але шукають підтримки. Це історія про силу, коли дуже болить.

Між двома морями. Історія бердянки Анни Жук, яка шукає дім серед самотності й мрій про повернення
  • 00:00 Вступ. Порівняння Одеси з Бердянськом.
  • 01:29 Проблема ставлення до переселенців в Одесі.
  • 03:39 Важкість адаптації та самотність на новому місці.
  • 05:59 Не всі переселенці швидко облаштовуються.
  • 09:06 Волонтерська діяльність у центрі «Бердянці світ для своїх».
  • 12:20 Невідомі історії звичайних людей про війну та окупацію.
  • 16:00 Втрачені мрії: будиночок біля моря та особиста історія.
  • 18:24 Спогади про перший день повномасштабної війни.
  • 21:24 Жах перших тижнів окупації Бердянська.
  • 23:26 Виїзд із Бердянська та складний шлях батьків.
  • 29:48 Біль за батьків
  • 31:18 Дагестанці заселилися в батьківський будинок
  • 32:49 Не знає, що відбувається з її житлом в Бердянську
  • 34:01 Про зміну цінностей та поглядів на життя
  • 35:03 Ми переломне покоління
  • 36:15 Про мрії та плани на майбутнє
  • 37:47 Про самотність в Одесі
  • 39:16 Про проєкт жіночого простору «Своя»
  • 43:28 Ера сердець і душ