Відео про бердянців

Анна Жук залишила окупований Бердянськ ще три роки тому. Вона перебралася на Одещину, але так і не змогла назвати нове місце домом. Втрата, евакуація, гіркий досвід переселенства – усе це стало поштовхом для створення спільноти підтримки «Свої». Тут жінки, які також змушені були залишити рідне, можуть знайти розуміння, силу й надію на повернення.

Ми вчимося триматись. Збираємо себе в кулак та ігноруємо втому, біль, напругу, але тіло не забуває. Воно пам’ятає все – нічні тривогам та обстріли, втрату дому, страх, хвилювання тощо.

Олена Коваль прикордонниця з Бердянська, мама двох дітей і дружина українського захисника. Олександр вийшов у російський полон в 2022 році у Маріуполі. Відтоді життя Олени розділилося на «до» та «після». Про рідне місто, події в Маріуполі напочатку вторгнення та боротьбу Олени за свободу чоловіка дивіться в інтерв'ю «Бердянськ 24».

Це історія жінки, яка пройшла крізь окупацію, страх, втрату дому та 19 блокпостів — і змогла почати життя з нуля. Викладачка музики з Бердянська Антоніна Верховенко залишила рідне місто заради найціннішого — дітей та любові до музики. Вона знайшла прихисток в Ірпені, пережила біль, знову почала викладати та знайшла новий дім поруч із дітьми й онуками. Її історія – про силу, віру, повернення до себе і життя попри все.

«Я прокидаюсь з думкою — а раптом сьогодні?»

Анна Жук виїхала з рідного Бердянська під час окупації. Жила в страху, потім у Запоріжжі, а тепер – на Одещині. Але й досі не відчуває, що вдома. Їй бракує своїх людей, свого моря. І саме це відчуття чужості стало поштовхом створити «Свою» – простір для жінок, які втратили дім, але шукають підтримки. Це історія про силу, коли дуже болить.

Віталій Піка — художник із Бердянська, який понад 20 років малював портрети й шаржі просто неба на Приморській площі.

У мультфільмі «Думками навиворіт» емоції – це персонажі, які керують внутрішнім світом дівчинки Райлі. У реальному житті все трохи складніше, але не менш цікаво. У розмові з психологинею Вікторією Кравчук ми говоримо про те, чому кожна емоція має значення, навіть якщо вона здається «негативною».

Іван Цвігун із Бердянська пройшов крізь біль втрат, обстріли та зруйновані мрії. Сьогодні він боронить Україну на Покровському напрямку. Війна змінила його життя назавжди, але не змогла зламати його волю. У найважчі моменти Іван знаходить опору в творчості – вона допомагає триматися, коли навколо війна. Його історія – про стійкість, відданість і світло, яке можна нести навіть у пітьмі.

Тривога – це ок. Але що робити, коли вона стає надто сильною і заважає жити? Коучка Вікторія Кравчук просто і щиро пояснює, чи можна контролювати тривожність, або ж краще навчитися приймати її. Вона розповідає, як пов’язані між собою страх і тривога, коли ці емоції стають нашими помічниками, і як направити їхню енергію в корисне русло. Також ви знайдете практичні поради, як швидко заспокоїти себе в моменті або підтримати людину, яку охопила тривога.