«Він був для мене найкращим чоловіком». Розмова з Олесею Пшеничною – дружиною загиблого воїна Антона Пшеничного.

Олеся Пшенична – дружина полеглого захисника Антона «Гомера» Пшеничного. Життя воїна обірвалося в Торецьку 13 березня 2025 року – лише за п’ять днів до того, як йому мало виповнитися тридцять один.

У цій розмові Олеся розповіла, чим жив її чоловік до повномасштабного вторгнення, які цінності сповідував та у що палко вірив. Вона понад усе прагне, аби про Антона згадували не лише зі сльозами, а й зі світлою усмішкою, пам’ятаючи його найкращі риси та невтомну жагу до змін.

Антон був справжнім активістом, хоча сам не надто любив це визначення. Проте і дружина, і друзі одностайні – він був саме таким: людиною дії, яка щиро прагнула змінити рідне місто на краще, відкрито виступала проти недолугої влади Бердянська та ніколи не боялася бути собою.

24 лютого 2022 року він без вагань став на захист країни – пройшов крізь бої на київському та запорізькому напрямках, а свій останній бій прийняв на Донеччині. Антон віддав життя за те, у що безмежно вірив, і пам’ять про його великий чин ми назавжди закарбуємо у цьому матеріалі.

«Мені пощастило знати найкращі сторони цієї людини»: Олеся Пшенична про втрату чоловіка на війні
  • 00:00 – інтро 
  • 01:05 – про характер Антона 
  • 01:55 – знайомство з Антоном на заході 
  • 03:04 – Антон прагнув змінити місто та пішов у депутати 
  • 05:40 – був у війську з 2015-го року по 2016-й рік 
  • 06:40 – застали повномасштабне вторгнення у різних містах України 
  • 09:02 – про побудову міцних сімейних стосунків та довіру один до одного 
  • 11:10 – на яких напрямках був Антон 
  • 11:45 – про зустріч, якої не сталося 
  • 12:30 – звістка про загибель Антона 
  • 17:30 – що допомагає триматися? 
  • 19:25 – важливо згадувати хороші та смішні історії 
  • 20:20 – не жити очікуваннями 
  • 22:10 – про татуювання пшениці 
  • 24:03 – не згадувати як загинув, а згадувати як жив