Уляна Дорохова працювала в дитячій цирковій студію у Бердянську, виборола гран-прі, готувала ювілейне «Гранд Шоу» до ювілею і мала багато планів. Але війна зруйнувала звичне життя, тому довелось будувати інше.
Справа життя продовжується в іншій країні
У Дубліні, в просторому спортзалі ірландського ком’юніті-центру, діти готуються до фестивалю в Парижі. Вони тренуються з повітряним реквізитом та репетирують номери. Тут займаються українські діти, але серед них є дівчинка з Ізраїлю. А керує всім цим Уляна – колишня керівниця зразкового циркового колективу «Butterfly» у Бердянську, нині тренерка циркової студії Art Studio Grand Show в Ірландії.
Для неї робота – це не складність чи обов’язок, а спосіб життя, те, що наповнює її життя сенсом кожен день.
«Я настільки люблю свою роботу, що не вважаю її роботою. Я захоплююся кожною дитиною, яка доходить до результату і мені здається, що більше нічого для щастя не треба», – каже жінка.
Зуміти зберегти цю справу після війни, після виїзду з окупованого міста, після важкого виїзду через Крим – це велика вдача, адже жінка повернула собі своє покликання і продовжила його в іншій країні.
В Ірландії Уляна вже три роки. Спочатку працювала з дітьми в Червоному Хресті, а з січня 2025 року офіційно відкрила власну студію – Art Studio Grand Show.
«Так я собі придумала на честь нашого нездійсненого концерту. Того самого 15-річчя, яке ми мали святкувати у 2022-му. Якщо концерт не відбувся хай хоча б назва живе», – пояснює Уляна.
У студії зараз 18 дітей. Виступають на фестивалях. Уже були перемоги в Іспанії, участь в конкурсах в Австрії, Англії, Ірландії. Попереду їх чекає виступ в Парижі.
У новій команді – тренер з акробатики, родом із Дніпродзержинська і молодша тренерка з Одеси, яку звати Оля.
Виїзд через Крим, побиття сина і початок з нуля
Дістатися до безпечного місця було непросто. Їхали через окупований Крим, Грузію, Стамбул і лише звідти до Ірландії. Та найстрашніше сталося вже після її приїзду, коли їхав син.
«Йому було 14, коли він болів за «Шахтар». І в нього про це був пост ще в «Вконтакті». На момент виїзду хлопцю було 24, вони знайшли цей старий пост й влаштували допит. Погрожували його дівчині, приставляли автомат до голови. Він каже: «Хлопці, це було десять років тому. Що ви від мене хочете?».
Сина побили і він приїхав до Ірландії весь синій, але головне, що живий.
Після приїзду Уляна працювала всюди – у клінінгу, на упаковці посилок, потім викладала в Червоному Хресті. А коли уряд Дубліну побачив її виступи з дітьми, яких вона навчила з нуля, то допоміг знайти великий спортивний зал для повноцінної студії.
Бердянські мрії зруйнувалися
У 2022 році студія «Butterfly», заснована Уляною ще у 2007-му, мала святкувати 15-річчя. Концерт мав називатися «Гранд Шоу». У програмі були виступи дітей, мам, які теж займалися в дитинстві. Це мала бути грандіозна подія.
«Ми так готувалися. Навіть мами мали виступати ті, хто ще з дитинства був зі мною в студії. Це мало бути щось особливе», – згадує вона.
Але святу не судилося відбутися.
Поступово всі роз’їхались, хтось виїхав за кордон, хтось до безпечніших міст. Залишилось кілька вихованців. Вони й допомогли вивезти реквізит, усе, що накопичилося за 15 років – костюми, декорації тощо.
«У нас було стільки реквізиту, що, здається, я ним обросла. Частину розкидали по гаражах, по хатах і поїхали», – каже Уляна.
Я хочу на Косу, навіть, з медузами
Сьогодні вона має нову студію, вихованців, виступи і розклад репетицій, але серце все одно залишилось у Бердянську.
«Я би одразу пішла на Приморку, на набережну. І на Косу поїхала б, навіть якщо там будуть медузи», – каже жінка.
А от в деокупації Уляна вже не так впевнена, як раніше.
«Одразу вірила. А зараз не дуже. Дивишся новини, але десь у глибині душі все одно знаю, що колись звільнять. І тоді я обов’язково повернусь».
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google