Вчить жінок приймати свою природну красу. Історія бердянки Анастасії 

Новий старт в Черкасах

Для Насті новий розділ життя розпочався з передмістя Черкас, де жила у знайомих. Але професіоналу, який звик до ритму та клієнтів, затісно в межах невеличких вулиць. Вона обрала Черкаси – місто, що стало для неї новим пунктом призначення.

«Пам’ятаю цей день: дощ, я лазила по Черкасах, було холодно. Знайшла салон, більш-менш такий за моїми вподобаннями, бо вже я знаю, що мені треба. На погані умови я б не погодилася, бо в мене був дуже великий козир – те, що я 10 років працюю. З таким стажем будь-який салон тебе захоче. Тим більше я не майстер вузького профілю, я вмію практично все. Проблеми знайти щось не було», – згадує вона свій початок.

Проте перший досвід у новому місті виявився неоднозначним. Навіть із величезним багажем знань довелося зіткнутися з реальністю «прохідності» салонів. Героїня не приховує, що коли майстер її рівня змушений стояти на підхваті – це б’є по самолюбству. Вона змінила місце роботи і врешті знайшла те, що шукала. Зараз вона працює там, де її досвід цінують, а амбіції мають простір для росту.

Хімія кольору

У світі професійного фарбування волосся кожен крок – це розрахунок. Колористика сьогодні – це складний молекулярний процес, де похибка в один грам може вартувати здоров’я волосся.

«Кожна професія важка. Я б сказала, колористика – це наука про волосся. Бо тобі треба знати, що всередині. Це хімія. У мене трійка з хімії була в школі! Але саме хімічні процеси, які відбуваються у волосині під час фарбування, коли проходять декілька етапів – це насправді дуже цікаво. Раніше я думала, що це складно. Поки не пройшла навчання, яке мені розклало все по поличках. Насправді, якщо чітко розуміти алгоритм, то нічого складного немає».

Найбільший драйв майстриня отримує від складних технік – таких як AirTouch, де створення рельєфного малюнка вимагає годин кропіткої праці. Для неї це момент творення:

«Я прям кайфую від тих робіт, які роблю. Ти дивишся на людину, коли весь труд уже вкладений, а вона сяє – це дуже шикарно».

Очікування – реальність

Одна з найважчих частин професії – не ножиці, а комунікація. Клієнти часто приходять із фотографіями з Instagram, де база волосся кардинально відрізняється від їхньої власної. Тут і вступає в дію перукар-психолог.

«Це не тільки про стригти волосся. Це про психологію людини: як з нею говорити, про що говорити. Я напряму торкаюся людини – не скажу, що я як лікар, але я торкаюся її голови. Найскладніше – вияснити, що саме клієнт хоче. Коли дівчина русява, а показує фото темного шоколаду з переходом, треба пояснити: на її базі це виглядатиме інакше. Якщо це не проговорити, людина піде незадоволена. Не тим, що я щось не так зробила – усе буде ідеально технічно, – а тим, що не справдилися її очікування».

Сьогодні вона впевнено каже робить навіть найрадикальніші зміни, але завжди залишає місце для щирої поради.

«Людина має сприймати себе такою, яка вона є. Моя місія як перукаря – навчити бачити цю красу. Буває, кучерява дівчина постійно вирівнює волосся. Але ж із кучерями їй дуже гарно! Треба любити себе такою, яка ти є. Це спрощує життя на максимум».

Спогади про море та нова реальність

Бердянськ залишається для майстрині місцем сили, хоча вона і зізнається: поєднувати там роботу і відпочинок було майже неможливо. Курортне місто диктує свої правила: або ти заробляєш, поки є сезон, або ти відпочиваєш, але не маєш на це коштів.

«В Бердянську ми жили все літо, і я ніколи не розуміла, чому так: літом життя трималося тільки на сезоні, всі його чекали. А в Черкасах якось інакше – тут постійний рух. І зимою двіжуха і літом так само. Можливо, тому що Київ ближче».

Попри нове життя, спогади про район АКЗ і кам’яну драбину викликають особливу посмішку. Це було місце самотності та спокою, де під шум моря можна було зняти навушники й просто дивитися на горизонт. Героїня з сумом і надією каже про свою мрію – за 27 років життя в Бердянську вона так і не потрапила на Шпиль (далеку частину Бердянської коси), і тепер це одна з її цілей на майбутнє.

Внутрішня трансформація

Переїзд став для неї не просто зміною адреси, а виходом із глибокої зони комфорту. Вона чесно ділиться досвідом роботи з психологом, який допоміг їй подолати страх і розгубленість.

«Я була дійсно як дитинка, яку кинули у воду, коли вчать плавати. Я не знала, чим мені займатися, як жити, що робити взагалі. Вдома було настільки комфортно! Я проводила велику роботу над собою. Минулий рік був шалений, але завдяки цим подіям я почала більш-менш жити для себе. Я знайшла людину, з якою мені добре, ми нещодавно з’їхалися. Було страшно: а куди мені йти, якщо не вийде? Але треба ризикувати».

Зараз її життя наповнюється новими хобі – читанням книг, вишиванням (хоча недовишита сорочка з квітами поки чекає свого часу). Вона вчиться не «заганятися» через зовнішність і цінувати кожен момент.

Мрія про школу

Сьогодні майстриня мріє не про просто власну справу, а про освіту. Її мета відкрити школу для перукарів, де навчатимуть не сухої теорії, а людською мовою.

«Я мрію навчати саме перукарів. У моєму місті було місце, де вчили, але не так, як треба. Я хочу пояснювати просто: ось приходить клієнт, він хоче ось так. Більш обширно і нормальною мовою».

Наостанок вона дає пораду всім, хто, як і вона, змушений був починати спочатку:

«Вірити в себе і знаходити для себе ціль у житті. Це найважливіша річ. Треба знаходити ціль і її досягати. Потім більшу ціль. І чим складніше, тим цікавіше».