Відео про бердянців

У квітні 2022 року Катерина Мінчук з 11-річним сином виїхала з окупованого Бердянська в останньому евакуаційному автобусі. 12 годин дороги, 17 блокпостів і повна невідомість попереду.

Ію`Стихійна – поетка з Бердянська, яка після початку повномасштабної війни опинилася у Сакартвело.

Юлія Пчолкіна знає, що таке починати життя спочатку. У 2014 році вона залишила Донецьк, а у 2022 – Бердянськ, втративши дім, бізнес і все, що будувала роками.

Олександр (ім’я змінено з метою безпеки) – бердянець та військовий. З перших днів війни чоловік воює на донецькому напрямку. За час війни він стикнувся з розчаруванням, втратою дому та близьких побратимів, завдяки одному він взагалі досі має життя. Про все це Олександр розповів «Бердянськ 24» в інтервʼю.

Анна живе в Запоріжжі, але не втрачає надії, що одного дня знову повернеться в український Бердянськ. Дівчині довелось виїхати в перший день, бо знала – за нею прийдуть, оскільки вона готова ОСББ. Але серце й досі болить, бо там залишився її дім, бабусина могила та багато щасливих спогадів.

Війна змінила не лише розпорядок життя, а й зробила нас вразливими до мрій і планів.

Прощання з батьками, складний виїзд з окупації, створення нового життя в Києві. Наталя каже, що зараз має і роботу, і живе в місті, про яке колись мріяла, а поряд з нею діти. Але щасливою себе не відчуває.

Як працювати в умовах війни, коли тіло й розум виснажені? У розмові з психологинею Наталею Бубновою говорили про життя на межі виснаження.

Ольга Гуренко жила в Бердянську, була першою проректоркою в БДПУ, будувала плани, але сталася окупація рідного міста. Жінка точно знала, що не залишиться жити під російським чоботом, тому прийняла рішення виїхати сама та вивезти університет. Нині Ольга проживає в місті Південному, що на Одещині, дистанційно працює в університеті та багато їзде по конференціях. Про її професійне та особисте життя дивіться у відео.

Сьогодні Наталя Вареник живе в Дніпрі, вчить дітей музиці, організовує благодійні концерти та живе тим, що їй важливо.