Відео про бердянців

В цьому випуску говоримо про цивільних українців, яких окупаційна влада незаконно утримує в катівнях. Документаторка воєнних злочинів Медійної ініціатива за права людини Катерина Огієвська розповіла як правильно називати таких увʼязнених і чи ведуть в Україні їх облік.

Це історія Олександра Новікова, який зараз створює круті будинки та офіси в Києві, а починав звичайним хлопчаком із Бердянська. Він змалечку малював скрізь, а потім закохався в графіті. У цьому інтерв'ю Саша чесно розказує, як ховався від охорони першої школи, де в місті малював нелегально, а де йому платили хороші гроші, щоб він розмалював стіни. Ви дізнаєтеся, як комп'ютерна гра та американські шоу про тачки привели його в архітектуру, як він шукав рідкісні книжки на Петрівці та чому розмальовувати сірі стіни балончиком - це справжній кайф. А ще тут повно теплих спогадів про рідний Бердянськ, пам'ятник Жабі та дитинство, коли можна було босоніж із рушником на шиї бігти прямо в море.

Про те, що відбувається в Бердянській виправній колонії №77 після окупації міста, «Бердянськ 24» розпитав журналістку МІПЛ Яну Ільків.

1 червня бердянці з різних міст і країн почали ділитися фотографіями рідного міста. У новому випуску згадуємо, яким було літо в Бердянську та чому його неможливо захопити разом із містом.

Це мала б бути кумедна та легка історія, але її символізм значно глибший та трагічніший. В книзі «Місто Агрія» Юлія Киця приховала сум та тугу за рідним містом, яке в нас безжально вкрали. Детальніше дивіться в сюжеті

Анна як і тисячі інших бердянців вимушена була покинути дім в 2022 році. З собою вивозила свого собаку, якому на той момент було 9 років. На жаль, в жовтні минулого року він помер. Дівчина обіцяла повернути його попри все. Тому кремувала і чекає деокупації, щоб здійснити обіцянку. Історію великої любові та відданості – дивіться далі.

Це відверте відео є анонімним інтерв'ю українського військовослужбовця з позивним «Батя», котрий пройшов пекло оборони Маріуполя, тривалий ворожий полон та важкий процес повернення додому. Воїн детально описує перші дні повномасштабного вторгнення, оточення міста, критичний брак боєкомплекту та вимушений відхід на заводі Азовсталь і комбінат імені Ілліча. Особливу увагу в розповіді приділено нелюдським умовам утримання в російських тюрмах, тортурам, психологічному тиску та 16-годинному стоянню на ногах, що тривало місяцями. Окрім спогадів про полон, захисник ділиться болючим досвідом зіткнення з бюрократією та байдужістю деяких представників медичної системи вже після повернення в Україну. Головними рушійними силами для виживання на цьому важкому шляху для героя стали любов до рідних, незламна віра та непереборне прагнення справедливості.

Віктор Дудукалов разом з дружиною та сином вже чотири роки живуть у Запоріжжі. Бо так вони ближче до дому. Чоловік наголошує, що він фанат Бердянська та деокупації. Саме тому Дудукалов найбільше говорить про наше місто в медіа та називає мовчання злочинним. В цьому інтерв`ю говоримо про те, чому важливо, щоб Бердянськ звучав і що потрібно буде зробити після повернення. Віктор Дудукалов розповів, яким були перші місяці повномасштабного вторгнення та як він став неофіційним амбасадором Бердянська. Також згадуємо про відносини з представниками довоєнної влади міста, зокрема підсудним Олександром Пономарьовим. Віктор Дудукалов розповів, чому залишився працювати в районній раді та не пішов в міську політику, а також як з волонтера став військовим.

Після окупації бердянці опинилися у різних країнах і містах. Але варто лише почути: «Ви з Бердянська?» — і між абсолютно незнайомими людьми зникає будь-яка відстань. Новий випуск — про людей, які продовжують збирати свій Бердянськ по всьому світу. У випуску говорять бердянці Ганна Тимошенко та Тетяна Солонська

Відверта історія Римми Домненко – засновниці українського бренду космецевтики, яка побудувала успішне виробництво всупереч війні та релокації. У цьому відео Римма розказує, як особиста боротьба з акне змусила її продати успішний салон лазерної косметології в Дніпрі, аби створити власній продукт на європейській сировині. Вона чесно ділиться залаштунками б’ютібізнесу, розповідає про відмову від порожніх маркетингових трюків заради реального лікування шкіри та пояснює, чому розробка однієї дієвої формули триває роками. Це розмова про бізнес під обстрілами, екологічне старіння без філерів, безумовну підтримку родини та щемку тугу за рідним окупованим Бердянськом, куди Римма мріє повернутися понад усе.