Відео про бердянців

Прощання з батьками, складний виїзд з окупації, створення нового життя в Києві. Наталя каже, що зараз має і роботу, і живе в місті, про яке колись мріяла, а поряд з нею діти. Але щасливою себе не відчуває.

Як працювати в умовах війни, коли тіло й розум виснажені? У розмові з психологинею Наталею Бубновою говорили про життя на межі виснаження.

Ольга Гуренко жила в Бердянську, була першою проректоркою в БДПУ, будувала плани, але сталася окупація рідного міста. Жінка точно знала, що не залишиться жити під російським чоботом, тому прийняла рішення виїхати сама та вивезти університет. Нині Ольга проживає в місті Південному, що на Одещині, дистанційно працює в університеті та багато їзде по конференціях. Про її професійне та особисте життя дивіться у відео.

Сьогодні Наталя Вареник живе в Дніпрі, вчить дітей музиці, організовує благодійні концерти та живе тим, що їй важливо.

Напередодні окупації Бердянська Наталя Бубнова взяла квиток до Києва, куди мала їхати у відрядження. Віддала собаку сусідці, закрила двері будинку і з чистим серцем поїхала. І не повернулась. Ані додому, ані до собаки.

Питання, яке хвилює чи не всіх цивільних чоловіків: як не відчувати відчуття провини, що хтось воює, а ти – ні. Як справлятися з тиском від суспільства, реагувати на звинувачувальне і кусюче «чого не в окопі» та спілкуватися зі своїми друзями, які нині на передовій. На ці та інші хвилюючі питання відповідає психолог Артем Полуляхов.

Щодня в соціальних мережах ми бачимо як люди неконструктивно висловлюються щодо один одного, а точніше виливають свій негатив, гнів та навіть ненависть. Чому та звідки виникає ця потреба – писати іншим які вони недолугі, ображаюсь зовнішність та виплескуючи жовч. Чому це «підгодовує» таких людей та як з ними боротися? Та чи варто взагалі вести боротьбу чи легше просто ігнорувати чи заблокувати? Конструктивні та корисні поради на цей рахунок дає коучка Вікторія Кравчук.

Оксана Степанчук вже багато років не живе в Бердянську, але досі вважає його своїм єдиним домом. Як дружина військового та мати доньки-підлітка вона впевнена, що війна не має зупиняти наше життя. Опанувати себе та смакувати життя їй допомагають заняття з танців і йоги. Жити повним життям вона навчає й інших жінок. Водночас Оксана волонтерить - допомагає бригаді свого чоловіка. Про те, як знайти баланс і не втратити себе дивіться в повній версії відеоінтерв'ю.

Психологиня Антоніна Ковшун пояснює, чому так буває, що відчуває людина в такому стані і як із цим бути. Це природна реакція на війну, втрати і біль.

Бердянка Оксана Степанчук – тренерка з йоги та танців, яка живе у Коростені, а її чоловік третій рік боронить Україну. Вона збирає кошти для військових, організовує благодійні заходи й щодня тримається заради нього, доньки і себе. Її танець не про сцену, а про силу.