Частина переселенців із Бердянська визнає, що жодного відчуття дому на новому місці так і не з’явилося. Інші ж знаходять його у дітях, побуті та маленьких моментах повсякденності
Очікування повернення
Для багатьох бердянців будь-які розмови про «коріння» на новому місці звучать неприродно. Люди наголошують, що життя триває, але воно ніби поставлене на паузу.
«Жодного разу за 3 роки не було такого відчуття», – пише одна з коментаторок.
«Не хочу допускати цього моменту», – додає інша.
«Такого немає і, мабуть, не може бути. Де б я не був, завжди кажу, що я з Бердянська і виріс на Азовському морі. Підсвідомо позиціоную себе, що я не місцевий», – пояснює чоловік.
Дехто відверто зізнається, що думок про «обживання» не виникає.
«Навіть у думках ні. Тільки додому, хоч пішки», – діляться бердянці.
Діти як ознака нового життя
Попри загальне відчуття тимчасовості, у багатьох коментарях звучить однакова думка – діти пускають коріння швидше.
«Коли дитина пішла до садочку, а потім до школи. Не хочу знов його «виривати», – пише бердянка.
«Як на мене, то коріння пустила дитина. Бо вже четвертий рік у школі, у нього тут свідоме життя починається. А ми механічно виживаємо», – додає інша переселенка.
Для когось цей процес пов’язаний і з новим оточенням.
«Коли серед місцевих знайшла своїх людей, які стали частиною нового життя», – пише жінка.
Власні стіни і тимчасові квартири
Ще одна важлива тема, яка неодноразово повторюється у коментарях – житло.
«Тільки коли будуть свої стіни, а не орендовані», – пишуть переселенці.
«Напевно, коли житло куплю, тоді відчую», – зізнається жінка.
Водночас є й ті, хто навіть орендовану квартиру вже почав називати домом:
«Квартиру, у якій ми мешкаємо, називаємо домом», – ділиться бердянка.
Проте інші зауважують, що жодні нові квартири не можуть замінити рідне місто.
Маленькі знаки звичного життя
Для декого «коріння» проявляється у зовсім буденних речах.
«Перша баночка з помідорами за маминим рецептом»
«Коли мама купила холодильник»
«Коли почала купувати речі, які залишилися в окупації»
«Коли з поїздки повертаєшся сюди і думаєш: фух, вдома».
Ці дрібниці стають важливими маркерами стабільності, які дозволяють хоч трохи відчути зв’язок із новим місцем.
Життя «на паузі»
Водночас у багатьох відповідях звучить одна й та сама думка, що справжнє життя так і не почалося.
«Прожитися можна, жити важко. Всі чекають повернення додому», – зазначає переселенка.
«Моє коріння в Бердянську», – пише інша.
«Живемо без коріння, але з великою надією повернутися», – додають бердянці.
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google