1-го вересня Матвій вперше пішов до школи в окупованому Бердянську. Мотив стандартний – батьків попередили, що якщо він цього не зробить, хлопця заберуть соцслужби. Вибір виявився невеликий. Після перших днів навчання хлопець ділиться своїми враженнями від школи.
Першим завданням було вивчити гімн рф. Його треба знати обов’язково. А так – багато уроків з російської мови і літератури, історії росії.
Матвій не знає, як впорається з цими предметами, раніше він подавав великі надії у вивченні німецької, але ту шкільну систему це не дуже цікавить.
Ну і до дня росії потрібно готуватись – каже хлопець.
Так до нього ж ще довго!
Та ні. Тут кожен день – день росії».
Ця коротка розмова – не черговий матеріал про пропаганду в росшколах. Вона – про трагедію всіх дітей, які туди потрапили.
Про бездумний механізм, який ламає всіх разом і кожного окремо. Підлітків, які втрачають там всі свої мрії і цілі. Малюків, які ніколи їх не матимуть.
Зробити з величезного народу людей без власної думки – виявилось надто просто. Для цього достатньо заборонити їм навіть мріяти з самого дитинства. Розучити це робити.
Щоразу, дивуючись диким коментарям росіян після чергового обстрілу, або їх «одкровеннях» на допитах – важливо пам’ятати, що це говорять не повноцінні люди. Це людські оболонки, з примітивним набором функцій. Не здатних ні на що більше, як жагу дешевої наживи будь-якими методами. Саме цей страшний шлях щодня обирають для себе і своїх дітей 140 мільйонів «людей».
Але ми його не обирали. І наші діти точно заслуговують на інше майбутнє. І вони його отримають.
А цей страшний період запам’ятають, як урок про те, як важливо мріяти і прагнути, мати свої цінності і стояти за них. Запам’ятають, що для того, аби бути Людиною – недостатньо мати відповідний біологічний вид. Нею потрібно бути серцем. І головою.
Telegram 
Youtube 
TikTok 
Twitter 
RSS 
Google